– Ноги моєї у вас не буде, – гримнула свекруха дверима і знову на нас образилася. Перед цим рік від неї не було ні слуху, ні духу. А вчора, поки чоловіка не було вдома, з’явилася і, як ні в чому не бувало, заявила: – Я за онукою! Коли зрозуміла, що дитина в моїх батьків – образилася
Відносини у нас – так собі. Вірніше буде сказати – немає ніяких відносин. Не сподобалося їй, що коли вона дала запотиличник моїй дворічній доньці: – Ще раз Ви посмієте, Вам прилетить у відповідь, тільки від мене. Джерело
Свекруха образилася, давай верещати:
– Синочку!
Чоловік прийшов в кімнату з втомленим виглядом:
– Ну що ви знову не поділили?
– Твоя дружина погрожує! Ти вважаєш, це нормально? – підібгавши губу, запитала свекруха.
– Твоя мати образила нашу дочку. Ще раз вона скривдить мою дитину! – заявила я чоловікові.
І тут свекруха давай відмовлятися:
Приховувати не буду – задоволення я отримала. Всі 4 роки шлюбу руки жах як свербіли. Але я – доросла людина, одна справа – конфлікти між нами. Але ображати мою дворічну дівчинку я не дозволю нікому.
Пішла вона тоді зі скандалом, з усієї дурі грюкнувши дверима. Чоловік давай її виправдовувати:
– Я все життя потиличники від матері отримував – і нічого, нормальною людиною виріс. Чого ти завелася?
– Ось нехай вона свою дитину! А мою – нікому чіпати не дозволю. Ясно? – насупившись, я відповіла чоловікові.
– Пробачення попросиш?
– Після того, як вона вибачиться перед нашою дитиною! – я була категорична.
– Так вона ж маленька ще, не зрозуміє! – почав заперечувати чоловік.
– Тобто, для потиличників – наша дочка вже велика і все розуміє, а для «прости» – маленька і дурна? – я знову почала заводитися.
– Все, зрозумів тебе. – чоловік махнув на мене рукою.
Після того випадку пройшов майже рік. Свекруха принципово не спілкувалася ні зі мною, ні зі своєю онукою. Чоловік іноді їздив до неї в гості в гордій самоті.
І раптом її принесло!
– Я за онукою! – зайшла свекруха в квартиру, не зволивши навіть привітатися.
– Немає її. Вона у бабусі в селі. – відповіла я.
– Ти брешеш! – свекруха прямо у взутті рушила в квартиру на пошуки дитини.
Вирішивши не зв’язуватися з матір’ю чоловіка, я зателефонувала чоловікові.
– Я вже біля під’їзду, зараз буду. – радісно буркнула в телефон моя друга половинка. – Я вuна взяв, відзначимо від’їзд малявки і тижневу свободу!
– Відзначимо. Тільки ти спочатку підлогу в квартирі помиєш. Мати твоя у взутті тут сновигає, внучку шукає. – приголомшила я чоловіка.
І 5 хвилин не минуло, як чоловік зайшов в квартиру. Свекруха накинулася на нього з порога:
– Де моя внучка? Де твоя дружина її від мене сховала?
Я сховала? Вона в своєму розумі? Так і уявила: після старанних тренувань, по команді «Бабуся тут!», дочка лізе під ліжко. Або в шафу.
– Мамо, вона в селі, з бабусею. Ти ж знаєш, що у нашої дочки 2 бабусі?
Свекруха знову на нас образилася. З її слів, ми спеціально відвезли дитину, тому що знали, що вона захоче забрати внучку на кілька днів. А зателефонувати, попросити? Ні, навіщо. Адже ми ясновидці. І з чого вона взагалі вирішила, що я відпущу дитину з бабусею, яку моя дочка вже й не пам’ятає?
Знову гримнула дверима, «ноги моєї у вас не буде», «я вас пробачила, а ви», «невдячні!», тощо. Сподіваюся, на цей раз її обpази вистачить також надовго.
Ось і як з нею можна нормально спілкуватися? Чоловік вимагає, щоб я постаралась налагодити наші відносини.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
