fbpx
Життєві історії
Ніхто з малознайомих людей навіть не здогадується, що Марина Іванівна колишня свекруха Оксани, так вона добре ставиться до неї: все допомагає, дає гроші, купує продукти дітям. Всі думають, що вона її мати. Але у Марини Іванівни є інша невістка, яку вона жодного разу не бачила

– Я зараз правду кажу, що я синові своєму так і сказала: у мене тільки одна невістка – це Оксана моя! І була, і буде завжди одна! Інших його тих жінок ноги не буде в моєму будинку, вони мені не потрібні. Щоб не думав їх приводити навіть до мене. Я їх і на поріг не пущу ніколи, – сказала мені сусідка Марина.

Оксана розлучилася з сином Марини Іванівни вже років 4. Треба сказати, це розлучення не було спокійним для неї: чоловік пішов до іншої, сказав, що вона його доля, коли їх молодшій дитині було всього кілька місяців від народження.

Перед цим, як водиться, Олексій досить тривалий час говорив своїй дружині неправду, постійно змовчував, аж до останнього дня. Поки Оксана з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, чоловік її пропадав “на роботі” – проводив час зі своїм новим захопленням, радів життю і був щасливою людиною.

А потім “ця його пані”, Марина лише так її і називає, поставила питання прямо: або він залишається в сім’ї, тоді вона йде від нього, або залишає свою сім’ю і живе з нею. І чоловік зробив остаточний вибір. Зібрав валізи і з’їхав до цієї жінки, залишивши дружину з пелюшками одну.

Марина Іванівна з самого початку в цій ситуації стала на бік Оксани.

– Син вчинив недобре по відношенню до своєї сім’ї, до дружини. Мені за нього соромно, я не очікувала, що колись доживу до такого. Просто залишив дітей заради іншої і спокійно собі з нею живе! Ну так, аліменти платить, але що з того? Дітям не аліменти потрібні, а батько і нормальна повна сім’я! Я так вважаю.

Син Марини Іванівни, до речі, до цих пір живе “з тією самою пані”. Рік тому вони офіційно зареєстрували відносини, одружилися. Всі знайомі та рідні думали, що вже після цього щось Марина Іванівна змінить гнів на милість і почне нормально спілкуватися з новою невісткою, але ні. Навіть той факт, що в родині сина народилася дитина, не пом’якшив її душі, мати геть відвернулася від сина і його нової сім’ї.

– Ну, коли “ця” народила, я зателефонувала синові відразу. Привітала новоспеченого татуся. Сказала, що для його тієї пані мій дім як і раніше закритий. Закритий назавжди і думки своєї я не зміню ніколи.

– Марина, але так теж не можна. Ця дитина – він теж ваш онук.

– Онук? Не знаю! Мої онуки – це Оксанині діти. Ніяких інших онуків мені не треба.

– Гмм. Ну добре, онуків вам не треба. Але син?

– Син залишається сином! Я йому сказала – якщо прийде один, ласкаво прошу в свій дім. Але цю свою щоб не надумав до мене приводити ніколи в житті.

– Наче удочерила вона цю Оксану. А сина рідного викреслила з життя назавжди, – зітхає родичка Марини Іванівни. – Не розумію такого.

З Оксаною і її дітьми у Марини Іванівни дійсно чудові стосунки. Вони разом зустрічають свята, часто телефонують одна одній, бувають один у одного в гостях. У Оксани ніякого особистого життя, вона вся в дітях. Судячи з усього, чоловіків поруч їй і не треба: діти ж є, навіщо? Бабуся активно допомагає у вихованні своїх онуків: бере їх до себе, дарує постійно хороші і потрібні їм подарунки, водить по театрам-музеям, допомагає з розвезенням по гурткам-секціях.

Малознайомим людям і в голову не приходить, що це свекруха, яка 4 роки тому до того ж стала колишньою, всі думають, що це рідна мати Оксани.

А я не знаю, чи правильно вчинила Марина, адже це її рідний онук у другому шлюбі її сина, теж їй рідне дитя, а вона його бабуся.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page