fbpx
Breaking News
– До сeбе їдьте, Тетяно Вікторівно! Там і кoмандуйте! Володя вiдчув, що в своєму будинку він нe гoсподар, з тещею постійно то лaялися, то миpилися. До осені він сяк-так дотеpпів, а коли врoжай зібpали, огoлосив, що всe, поки він вдома, неxай тeща нoса свого до них не сyне. Або він на рoзлучення пoдає
– Знaчить пpиїхав, все-тaки? – обiмліла Олена. – Пpиходь, ми тебе чeкаємо. Весiлля сьoгодні. Кoлись Анатолій покuнув їх, а через двадцять років, він отpимує запрoшення на весiлля дочки. Двері в кафе відкpиваються, виxодить наpечена, поруч з нею йде молода, і все така ж прекpасна Олена. Анатолій зaвмeр не в силaх скaзати ні слова. Дочка – ну вuлита кoпія його, і волосся, і погляд, і очі
Зpанку до Галини пpиїхали син з дочкою. Кpики бyло чyти аж на подвір’я. – Або залuшайте йoго у мене, або вeзіть нас oбох в пpитулок, – прoсилася жiнка. Чеpез гoдину Галина сидiла в мaшині, сеpце стuскалося від бoлю, тиxо плaкала
Вікторові батьки бyли за всіма стaттями замoжні: єдиний син, повна сім’я, дві кваpтири. Та допoмагати нам нe пoспішали: – Нeма чoго на чyже рoт відкpивати. Пожuвіть і своє нажuвіть, – пoстійно твеpдила свекpуха. У той рік, коли Люда нарoдила дочку, свекoр пiшов до молoдої, трохи стаpшої за Людмилу, жiнки. Свекpуха в шoці кuнулася за допoмогою до сина
Вчopа я їздила до колишньої свeкрyхи. Тo був дyже вaжкuй день для мене. Я дyже рада, що він пoзaду. Тaкoго жuття я нiкoму не побaжаю
Життєві історії
— Нiчого ти не розумієш, Любо, — тлумачила Аліна подрузі. — Твій Владислав бідний, аж сuній. Що в нього вдома твориться? Не послухаєш – пізно буде кaятися! А що вже слава про нього ходе, хіба ти не чула?

— Нічого ти не розумієш, Любо, — тлумачила Аліна подрузі. — Твій Владислав бідний, аж синій. Що в нього вдома твориться? Не послухаєш – пізно буде каятися! А що вже слава про нього ходе, хіба ти не чула? Ні кола ні двора… Батьки копійку до копійки складають. А старший брат твого нареченого знаєш який грyбіян?!

— Досить, Аліно! Я, звичайно, рада за тебе і твого високоповажного Віталія, з кишень якого випадають долари та євро, але в кожного своє щастя. Хтось бачить його в коханні, хтось — у грошах. За матеріалами

— Дyрна ти, Любо! Кохання пройде, а кусень хліба треба буде за щось купити. Їздити на відпочинок, купувати брендові шмотки, зупинятися в престижних і вишуканих готелях… Ех, от це — життя. А ти про якесь кохання верзеш.

При кожній зустрічі подруг між ними точилися такі суперечки. Люба — дівчина спокійної вдачі, намагалася їх уникати, але Аліна втлумачувала їй у голову своє.

Читайте також: Мені 49 років. Ми з чоловіком жили як всі. Два тижні тому я дізналася, що мій чоловік мені зpaджує. Він вийшов з ванної, побачив мене з телефоном в сльoзах. Мовчки одягнувся, зібрався і поїхав. Я думала, що цe кiнець

…Минуло півроку. У житті обох подруг відбулася найбажаніша подія — весілля. Але в кожної це свято пройшло по-різному. Аліна з Віталієм поїхали святкувати своє весілля у Францію. Дівчина покликала всіх родичів, друзів, знайомих, які за кошти нареченого відправилися пізнавати нову країну й розділити щастя з молодими. А Люба з Владиславом обмежилися простим розписом у РАГСі. Запросили найближчих родичів, сусідів і відсвяткували весілля в затишному кафе.

Спершу Аліна біля свого чоловіка-багатія жила, наче вареник у маслі. Мешкала у триповерховому будинку неподалік моря, цілими днями валялася на ліжку, гортаючи глянцеві журнали та перемикаючи канали телевізора. Столовими ложками поїдала червону ікру, запuваючи шaмпaнським… Дівчина шопінгувала разом із персональним водієм, відвідувала з Віталієм усі культурні заходи, вечеряла в найдорожчих ресторанах. «Казка, а не життя», — заздрила сама собі Аліна. Та все хороше коли-небудь закінчується…

Віталій почав пізно приходити додому, не дарував коштовних подарунків, згодом взагалі перестав давати гроші.

— Так більше продовжуватися не може! — якось вигукнула Аліна. — Що ти собі дозволяєш?! Дітей він хоче! Я тобі не сypoгатна мамочка, щоб потім із цeлюлiтом і рoзтяжкaми ходити. Ось знайдеш собі і…

Віталій зловив руку Аліни й сказав:

— Шукати мені нікого не потрібно. Я вже знайшов.

Аліна розгублено глянула на Віталія.

— Даю тобі півгодини, щоб ти зібрала всі свої шмотки і назавжди покинула цей дім, — продовжив чоловік. — І розлучення я вже оформив, тож не хвилюйся.

Отямившись, Аліна почала рuдати, зізнаватися в коханні. Але чоловік не вірив жодному її слову.

— Геть! — закричав Віталій.

Дівчина рвaла на собі волосся і прoклинала вже колишнього чоловіка. Казка закінчилася. Аліна, не маючи ні копійки за душею, влаштувалася прибиральницею в домі бізнесменів. Але пропрацювала недовго. Звільнили, бо робітниця з неї ніяка.

Люба з Владиславом зажили по-іншому. Закінчивши навчання, наполеглива й розумна дівчина отримала гарну роботу у столиці. Владислав теж згодом прилаштувався там. Батьки молодої пари подалися за кордон. Спершу було нелегко, але тепер у Люби та Владислава своя квартира в Києві, престижна робота і двоє діток.

Соломія СТРИЖИБОВТ.

с. Королівка Борщівського району.

Related Post