Був пізній вечір, мені зовсім не хотілося спати … Хоч і втомилася за день, але сон ніяк не йшов. За вікном гудів осінній вітер. Як ніяк кінець вересня за вікном… За матеріалами
По телевізору дивитися було абсолютно нічого. Вирішила сісти за комп’ютер. Перевірила соц мережі, перегорнула всі стрічки … скучноо …
Фільм для перегляду шукати не хотілося, та й останнім часом я мало, що дивлюся по комп’ютеру …
Що робити? О, до колишнього зайти, чи що? Так, цікаво, і що ж нового у нього? Хоча, що може бути «нового» у цієї людини?
Його крім гулянок ніколи і нічого більше не цікавило … Але ні, щось все-таки є. Нові фотографії … І, хто це з ним?
Оце так, невже це моя найкраща подруга з ним в обнімку … Так, точно вона …
Оце поворот, а раніше вона його ненавиділа, називала ледарем і жаднюкою. А тепер з ним … Ось що за люди такі … Спочатку засуджують, а потім самі так роблять … І, виявилося, що подруга з таких …
Зателефонувати їй? Ех, час пізній … але я до ранку не дотерплю …
Набираю її номер … гудки і її голос каже: ало …
– Привіт подруга! Як справи, що нового? – починаю я розмову.
– Та нічого, все як завжди … Робота – дім, не більше ….
– Тааа, а я так не думаю. Ти нічого не хочеш розповісти мені? – продовжую я.
– А, ти, про свого колишнього. Ну, так, ми разом. Тільки я не знаю, як так вийшло. Вибач. Не думаю, що ми з тобою тепер зможемо спілкуватися.
Зв’язок обривається. Чути тільки гудки. Ось і все, дружба зруйнована. А все через мужика …
А ось цікаво, чому вона вважала, що ми не зможемо спілкуватися?
PS: Так трубку і не бере.
