Я, звісно, сама здивована дуже, аде зараз за мої ж гроші на мене ображаються невістка з сином. І все це замість того, щоб подякувати мені.
Я їх виручила, допомогла квартиру купити дітям сама, в якій вони п’ять років живуть вже і горя не знають ніякого зовсім.
Зараз би бігали по тих роботах з дитиною, важко було б їм, та й взагалі вважаю, що якби не я, не було б в них ніякої квартири зовсім.
Я їм так і сказала, ну йдіть, візьміть кредит у банку! Будете хорошим банкірам борги віддавати, а не поганий матері. А я на вас подивлюся тоді, як ви з цим самі справитися.
Десь 5 років тому я допомогла купити квартиру своєму синові Олегу і його дружини Надії, які незадовго до цього стали батьками хорошої маленької дівчинки, моєї онучки.
Грошей у молодої сім’ї було небагато, на той час, і це зрозуміло, адже вони не могли відкласти їх ще на той час, за столичними цінами на житло – взагалі копійки.
Але і постійно жити лише по орендованих чужих квартирах з дитиною теж не хотілося.
Олег спробував взяти кредит, але спроби успіхом не увінчалися: у двох банках поспіль їм відмовили без пояснення причин.
І тоді я подумала собі добре і запропонувала дітям своїм непоганий вихід з цієї ситуації.
Я просто сказала їм, що візьму для них гроші в борг у своєї приятельки, колишньої начальниці. Вона жінка дуже добре забезпечена, і в тому, що шукана сума – вартість недорогої однокімнатної в спальному районі – на рахунках у неї була, сумніватися не доводилося.
Попередила сина, що буде і невеликий відсоток по цій позиці, людина теж, звісно, захоче щось трішки мати зі своїх грошей. Менше банківського, але позичати безкоштовно, тим більше на довгий термін, в наш час якось незручно.
Звісно, що я ніякій знайомій нічого не говорила. Гроші дала я, у мене вони були. Але молодим сказала, що сама взяла в борг у сторонньої людини. Ну, хіба не зрозуміло? Щоб платили вчасно і відчували відповідальність!
Одна справа, матері винні гроші, вона почекає завжди, увійде в положення, їй можна не спішити віддавати, або поскаржитися на життя і не відавати зовсім, і інша справа – чужої жінки. Тут уже хочеш – не хочеш, а треба платити, людину підводити не можна.
Мої син з невісткою з величезною вдячністю прийняли допомогу мою, купили квартиру, в’їхали, відсвяткували новосілля.
І до сих пір все йшло непогано: в певний день місяця син перекладав мені чергову виплату в рахунок боргу, щоб та ніби як передала подрузі. І я їх запевняла, що гроші передала.
Олег з Надією, до слова сказати, платили досить акуратно, іноді навіть з випередженням, намагалися розплатитися з боргом швидше. Хоча жили небагато, вічно економили, нічого зайвого собі не дозволяли.
У півтора року невістка вийшла з декрету, щоб допомагати чоловікові платити «кредит». З дитиною стала сидіти теща, і на п’ять днів – з вечора неділі по вечір п’ятниці – дівчинку відвезли до бабусі.
Невістка засмутилася, що не бачить дочка тижнями, але іншого виходу молоді батьки не бачили, гроші ж повертати потрібно було, як не крути.
Є борг, його потрібно віддавати, і крапка.
А мені ці гроші теж не з неба впали теж! Я все життя відкладала ці гроші, ніде особливо не була, нічого не бачила. Зараз ось ще працюю, а попереду пенсія, на яку особливо не проживеш. На кого сподіватися? На невістку? Смішно.
Треба турбуватися про себе саму в наш час, це цілком зрозуміло. Ці гроші, які я від сина отримую, складаю на депозит – на старість.
Може, собі квартиру візьму, буду здавати, або просто житиму на відсотки з вкладу. Потім подивимося, як життя складеться!
І до останнього місяця все йшло непогано, а тепер почалися проблеми.
Син з листопада мій без роботи залишився. Шукає інше місце, щось ніяк поки не виходить, а тепер, у зв’язку з усім відомими подіями, і зовсім незрозуміло, що буде, що чекає на нас усіх.
Платіж за грудень вони ще внесли, за попередній місяць теж надіслали дві третини суми всього – я сказала синові, добре, мовляв, додам зі своїх, потім розрахуємося. Але зараз ось уже стільки місяців пройшло треба платити, а грошей у них немає.
В результаті син мій знайшов телефон тієї самої подруги моєї, якій нібито вони платять борг, подзвонив і став просити про відстрочку платежів.
Яке ж було його здивування, коли та вона сказала, що нікому ніяких грошей не позичала, відповідно, і назад не чекає нічого від нього. Вона була в величезному подиві.
Прибіг до мене з квадратними очима син мій. Ну так, довелося сказати правду йому, звичайно. А куди діватися було мені?
Почула про себе багато «хороших» слів, це замість подяки, ні, син таке мені висказував, що зараз навіть згадувати ті слова мені сумно.
Кажу, ну, раз я така погана, йди в хороший банк, бери кредит там. Що, не можеш? Віддавай мої недобрі гроші, бери у банкірів хороші, чесні. Тільки не забувай, що там і виплати вище будуть, і в твоє становище навряд чи увійдуть. Викинуть з квартири разом з сім’єю, зате чесно буде. А зробила я це заради вас, але й грошей не хотіла втрачати, ви б не віддали б мені їх просто, якби знали, що вони мої.
Відтоді син з невісткою перестали розмовляти зі мною. Така подяка від дітей. А хіба я вчинила не вірно?
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
