Як ми з чоловіком не старалися, але відносини з нашою невісткою ніяк не теплішали. Син уже давно живе окремо від нас в місті, ми з чоловіком і його батьками в районному центрі. Відстань всього 60 кілометрів, але сина і його сім’ю, ми бачимо рідко, невістка так вирішила. Вони живуть разом з її мамою і збирають гроші на своє окреме житло. Невістці у нас не подобається, хоча ми живемо не в глухому селі і у нас всі зручності в будинку, і гаряча вода є, є і маленький город в 10 соток, на якому ми вирощуємо все не тільки для себе, але і для них.
Але коли вони приїжджають, ми не просимо їх допомагати, все робимо самі, вони, правда, і не горять бажанням це робити. Поки справляємося самі, хочемо лише частіше бачити внучку, але як тільки подзвоню синові і попрошу приїхати, привезти дитину, завжди чую, що вони не можуть витрачати гроші постійно на поїздки до нас, так як хочуть швидше купити квартиру.
Але недавно був у них відпустка, і я все-таки вмовила сина приїхати хоч на тиждень, у них залишиться ще майже три тижні, так що зможуть відпочити і на морі. Мої свекор і свекруха вже старенькі, це їх єдиний онук, якого вони виняньчили, дуже люблять і сумують за ним, і тому я так і прошу їздити частіше, хоча б заради них.
Вони приїхали, але весь цей час невістка постійно всім незадоволена, чую, що сваряться між собою, так їй не хочеться бути з нами. Постійно і мені робить зауваження, то не тим внучку нагодувала, сама теж не їсть те, що я готую, купує собі щось там в магазині, і ніяк не дочекається від’їзду. Нам усім дуже прикро, ми не заслужили такого ставлення, але мовчимо, так як перестануть їздити зовсім, син у всьому їй поступається і слухається.
Але перед самим їх від’їздом мій чоловік вирішив сказати, що ми теж зібрали їм деяку суму грошей на квартиру і нехай скажуть, коли ці гроші їм будуть потрібні. Невістка відразу ж подобріла, навіть допомогла прибрати зі столу і помила посуд. Прощаючись всіх перецілувала, обіцяла їздити частіше, запрошувала до себе в гості, говорила, що мама її буде теж рада нас бачити.
Дуже не хочеться вірити в те, що дітям від нас потрібні тільки гроші. Адже ми до них завжди з відкритою душею. Здається, що все налагодилося, ми повинні бути задоволені, але щось в душі заважає радіти по-справжньому, якийсь осад від усього цього залишився. Може, це мені просто здається, чи нам і справді дісталася дуже корислива невістка?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
