fbpx

Невістка відмовилася в цьому році приїжджати до мене на Різдво, а все тому, що я на Миколая внуку нічого не подарувала, а він чекав подарунків від бабусі. Для мене це дуже дивно, невже зараз любов дітей і внуків вимірюється подарунками і грошима? Ну добре, невістка, але і син туди ж

Невістка відмовилася в цьому році приїжджати до мене на Різдво, а все тому, що я на Миколая внуку нічого не подарувала, а він чекав подарунків від бабусі.

Для мене це дуже дивно, невже зараз любов дітей і внуків вимірюється подарунками і грошима? Ну добре, невістка, але і син туди ж…

Дітей у мене двоє, старший син уже одружений, а молодший ще вчиться в університеті, зараз на четвертому курсі.

Я дітей виховувала одна, адже їхній батько мене покинув і пішов до іншої жінки, навіть аліменти не платив, просто зник із нашого життя.

Мені було дуже непросто ставити двох дітей на ноги, але я розуміла, що крім мене більше нікому. Після роботи я підробляла, пекла торти на замовлення і якось зводила кінці з кінцями.

Дітей своїх я, що називається, до людей таки довела. Старшого сина вивчила, одружила. У нього зараз сім’я чудова, двоє дітей. Живуть вони окремо. А молодший студент, живе ще зі мною.

Невістка моя вважає, що я погана бабуся, бо не можу купувати онукам дорогі подарунки.

Я спочатку купувала щось, з пустими руками ніколи не приходила, але невістці усе не подобалося, вона хотіла брендових речей з дорогих магазинів, а я купувала звичайні.

Одного разу невістка мені прямо так і сказала, що краще вже нічого не приносити, ніж таке дешеве. Я тоді дуже образилася і засмутилася, бо де ж грошей взяти на дороге?

Коли онука підросла, запитів побільшало. Вона сама могла мені скинути сайт та сказати, щоб я купила їй таку іграшку. Вартість була вищою за мою пенсію.

Звичайно, я не могла собі таке дозволити, тому нічого такого не купувала.

А коли народився онук, то взагалі почалося щось незрозуміле. Мало того, що невістка ще зухвалішою стала, так і онук не вміє цінувати речі.

Я приношу йому нові іграшки, а до вечора вони вже зламані валяються. Хіба це нормально? Мені дуже прикро за таким спостерігати, адже гроші мені з неба не падають.

Невістка ніби не розуміє, що я ще молодшого забезпечую та оплачую його навчання. Тим більше, коли я побачила їхню гору іграшок, якими завалено пів кімнати, то зрозуміла, що не треба нічого онукові купувати, там плюс мінус одна машинка – це взагалі непомітно.

Я і так ледве зводжу кінці з кінцями. Син міг би мені допомогти, а не навпаки.

Невістка має вчити дітей правильно ставитися до речей, а не змушувати мене купувати дорогі подарунки. Я можу купувати те, що мені по кишені, і те, що вважаю за потрібне. Ну хіба ж не так?

Проте, невістка іншої думки, вона вважає, що якщо я – бабуся, то повинна витрачатися на онуків.

Де так написано? Наприклад, я від батьків ніколи нічого не вимагала. Мої діти акуратно носили одяг та гралися іграшками, яких у них було всього кілька.

Якщо невістка вирішила жити по-іншому, то я в цьому брати участь не хочу. Я не сидітиму на воді та хлібі, аби їй догодити.

Я вважаю, що подарунки треба робити наскільки можна, а не на замовлення. Нехай вона вважає мене поганою бабусею, але я з нею не погоджуюся – любов до дітей не вимірюється грошима.

Найгірше в цій ситуації те, що син за мене не заступається, став на сторону своєї дружини.

На свята вони не приїдуть, вони мені вже про це повідомили.

– Діти хочуть на Різдво подарунків, – заявила невістка. – Тому ми до Вас не приїдемо. Ви гроші зекономили, то ж матимете на свята, але святкуйте самі.

Мені хочеться плакати. Ну хіба так можна?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page