Коли я вирішила знову зійтися з своїм чоловіком, всі мої родичі і знайомі були вельми здивовані, вони дивуються, як я могла пробачити колишнього чоловіка.
Жили ми з ним добре, а потім він кинув нас. Він пішов з сім’ї в найскладніший час, коли не платили зарплат, і жити не було на що. Діти ходили в школу, я працювала за копійки, ще моталася до батьків допомогти, від них привозила продукти. Тягала сумки, а чоловік в цей час їхав у відрядження, працював на залізниці, в його обов’язки входив пошук фірм для співпраці. Так його покликали працювати в одну фірму, робота з тієї ж області.
З’явилися гроші, жити стало легше, але майже через рік чоловік заявив, що йде з сім’ї. Потім я дізналася, що пішов він до набагато молодшої за нього жінки з двома маленькими дітьми.
Що я тоді пережила можуть зрозуміти лише ті жінки, які опинялися в моїй ситуації. Він допомагав грошима, але аліменти не платив. Дочка після школи поїхала на роботу за кордон, я дуже переживала, зараз вона заміжня, живе в Австрії, дітей немає. Молодший син був дуже проблемним, часто потрапляв в погані компанії і неприємні ситуації.
Потім на якийсь час він зупинився, знайшов роботу, одружився, народилися діти. Ми раділи, але одного разу подзвонила невістка і сказала, що розлучається, так як син знову взявся за своє, а вона терпіти це не збирається.
У підсумку, машина і квартира, які були оформлені на нього, пішли за його борги. Невістка вийшла знову заміж, народила дитину і поїхала жити до нового чоловіка. Дітей кинула на своїх батьків. А їм вони за великим рахунком не потрібні.
Я хотіла забрати їх до себе, але і вони, і колишня невістка не згодні, кажуть, що я не змогла виховати сина, так що нема чого братися за онуків. У чомусь вони мають рацію, звичайно. І ось недавно зателефонував колишній чоловік. Раніше ми з ним не спілкувалися, він підтримував зв’язок лише з дітьми.
Чоловік сказав, що серйозно захворів, в результаті йому навіть ходити важко. Дружина його кинула в такому стані, але у нього є будинок за містом, є машина, запропонував жити разом, щоб займатися онуками. Син поїхав до сестри в Австрію, начебто почав нове життя, але не знаю, наскільки цього вистачить.
Я погодилася на пропозицію колишнього чоловіка, тому що я справді хотіла б забрати онуків у свекрів і ростити їх. У мене невелика двокімнатна квартира, а в чоловіка – гарний просторий будинок з великим подвір’ям, дітям тут буде дуже добре. Свати, правда, ще не хочуть віддавати нам дітей повністю, дають лише на вихідні, але я думаю, що це справа часу.
Ось тому ми з колишнім чоловіком знову разом, але живемо як сусіди. Він сам готує собі їжу, якщо не може, я варю і для нього, допомагаю йому в міру необхідності. Він все оплачує, так як продовжує працювати через інтернет. Онуки на всіх канікулах у нас, з колишніми сватами потроху налагодили відносини.
Родичі мене засуджують, я їх розумію, наше розлучення було у всіх на виду. Скільки горя заподіяв мені чоловік, все перекреслив, але зараз так склалися обставини, що інших варіантів просто немає ні у нього, ні у мене. Так і живемо, про минуле не говоримо, та й мало про що говоримо взагалі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
