– Я дітям так відразу і сказала – не хочете жити за нашими правилами – так ми з батьком тут нікого не тримаємо! Збирайтеся і йдіть у самостійне життя. Живіть, де хочете!

А невістка замість того, щоб вибачитися, мені заявляє – а ви тут не командуйте! Ми не у вас, а у себе живемо, на квадратних метрах Олега. І жити будемо стільки, скільки нам треба. Коли захочемо, тоді і з’їдемо!

Трикімнатна квартира на окраїні міста належить трьом: пенсіонерці Вірі Дмитрівні, її чоловікові і тридцятирічному сину Олегу. Пів року тому син одружився, привів молоду дружину в свою кімнату. Дружина, Ірина, приїжджа, свого житла у неї немає. До весілля знімала кімнату з подружкою.

Олег обіцяв батькам, що довго вони з дружиною у них жити не будуть, зберуть на перший внесок і візьмуть квартиру в кредит. Знімати квартиру і відкладати гроші дуже складно.

– Подивилися недорогі квартири у нас в районі, які здаються, так вони просто в дуже поганому стані! – розповідає Віра Дмитрівна. – Щось більш-менш чисте і прийнятне вже коштує купу грошей. Ну ми і вирішили – нехай живуть у нас. Тим більше, квартира трикімнатна, місця достатньо, вчотирьох можна поміститися.

Але спільне проживання виявилося непростим.

– За півроку, як в’їхали, невістка навіть в своїй кімнаті не вимила підлогу жодного разу! – журиться Віра Дмитрівна. – Там у них все упереміш – чашки, білизна, крихти, папірці якісь. Щось на підлозі, щось під ліжком. Я ж не звикла до такого безладу, у мене все життя в квартирі було дуже чисто.

Місця загального користування невістка, до речі, теж не прибирає. Кілька разів Віра Дмитрівна демонстративно змушувала це робити сина – в надії, що Ірині стане соромно. Але ні, це нічого не дало – совість у невістки не прокинулася.

А найголовніша проблема в тому, що Віра Дмитрівна не бачить, щоб молоді збирали гроші.

Віра Дмитрівна стоїть біля плити, готує бюджетні страви з розрахунку на всіх – знаючи, що мета у молодих накопичити початковий внесок, а Ірина готувати не вміє. Свекруха ж готує непогано, намагається внести різноманітність. При цьому молоді то притягнуть з магазину делікатеси, то замовлять суші, то ще якусь екзотику.

Звичайно, вони пригощають і свекруху зі свекром, але економну Віру Дмитрівну такі непотрібні витрати дуже засмучують.

– Вдома є відбивні, є пюре, є борщ, вчора варила! Ну ось навіщо замовляти піцу? Їжі повний холодильник! Причому, корисної, свіжої їжі, з якісних продуктів!

Ірина регулярно купує собі обновки, фарбує волосся в салоні в різні кольори, ходить на манікюр. Невістка собі третю куртку за сезон купила, не розумію, навіщо їй стільки одягу. Люди, які збирають на квартиру, так себе не ведуть, вважає Віра Дмитрівна.

– Так ніколи у них квартири не буде! – скрушно зітхає вона.

Віра Дмитрівна намагається розпитати сина, як йдуть справи з накопиченням грошей, скільки вже є, скільки ще треба і який час це займе. Але син віджартовується і кривляється, а Ірина питання про гроші взагалі вважає нетактовним – ми, мовляв, у вас не питаємо, скільки ви отримуєте і на що витрачаєте.

Роздратування накопичується, і час від часу проривається черговою перепалкою між двома жінками.

– Я їй слово, вона мені десять у відповідь! – ображено розповідає Віра Дмитрівна. – Я їй кажу, ти що собі дозволяєш взагалі, ти хто така тут? Поводишся, як господиня! А вона мені – а я господиня і є! Ми з чоловіком живемо на своїй площі! Так зараз же, ага! Кажу, збереш валізу і завтра ж тебе тут не буде! А вона – і не подумаю, говорить! Буду тут жити, скільки мені треба, я тут у себе, точно так же, як і ви! З’їду тоді, коли мені треба.

А може, невістка права? Третина квартири належить її чоловікові, тому живе вона аж ніяк не у свекрів. І командувати свекруха не має права, і виселити молодих – теж?

Фото ілюстративне – freepik.