Останнім часом я все частіше стала задумуватися над тим, чи не поїхати мені на заробітки?
Якщо точніше, то на такі думки мене невістка надихнула, вона вважає, що я просто зобов’язана поїхати, щоб їм з сином допомогти.
Ситуація у них і справді складна, у них квартира в кредиті, а виплачувати її вони зараз не можуть, бо син перестав їздити на заробітки за кордон. Сергій знайшов тут якусь роботу, але отримує порівняно мізер, а у них двоє маленьких дітей, і невістка в декреті.
– Якби не дитина, я б сама поїхала, – докоряє мені невістка. – Невже Вам так важко на рік-два поїхати, і своїм внукам допомогти?
– Переїжджайте, – кажу, – до мене. Будинок великий, нам усім місця вистачить.
Ми з чоловіком і справді живемо самі в нашому будинку, адже єдиний син як одружився, то пішов жити окремо.
Спочатку вони з невісткою квартиру знімали, а коли вони стали задумуватися про другу дитину, то син кинув роботу і поїхав за кордон на заробітки.
Того, що він встиг заробити, вистачило на перший внесок – вони взяли під виплату двокімнатну квартиру, в надії, що син і далі буде заробляти, і вони поступово все виплатять.
Та зараз все змінилося, за кордон син поїхати не може, а того, що він тут заробляє, ні на що не вистачає.
Тому невістка і просить мене поїхати, щоб їх підтримати у скрутний час. До мене переїжджати вони відмовляються навідріз, кажуть, що їм до міста далеко буде щодня добиратися.
Невістка вже вивчила всі можливі варіанти для мене – куди можна поїхати, і де можна більше заробити, і вирішила, що для мене найкраще буде поїхати в Італію, каже, що в Римі мене без проблем зустріне її тітка і навіть роботу для мене знайде.
Я ще думаю, бо з однієї сторони дійсно хочеться допомогти і сину, і внукам, а з іншої – це ж я маю пожертвувати своїм життям, бо і з роботи треба буде звільнитися, і чоловіка одного на деякий час залишити.
У нас з чоловіком є все, що треба для життя. То ж чи варто мені зараз зриватися з насидженого місця і їхати кудись у світи?
Та я хвилююся, що якщо я зараз молодим не допоможу, то вони образяться, і я можу втратити спілкування і з сином, і з внуками.
А що б ви зробили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
