Марина не може зрозуміти, чому брат не прислухається до її порад, він лише так може змінити своє життя на краще.
– А я Валентині вже просто ось так прямо й кажу, без всяких зайвих слів: “Валю, вистачить вдома сидіти, йди влаштуйся на роботу і працюй! Совість потрібно мати хоч якусь в цьому випадку”. Вона ображається, каже, що це зовсім не моя справа. А мені брата свого шкода. Один працює на всю свою велику сім’ю майже 15 років. Він у мене такий працьовитий. Має троє дітей, дружина, та ще й теща, і ніхто, крім нього, не працює. Він – один за всіх, один для всіх, – якось вилила душу Марина своїй сусідці, розповідаючи про свого рідного брата Павла.
– Марино, ну добре забезпечує чоловік свою сім’ю, так це завжди так було, що батько має працювати. Його ж рідні діти, він сам хотів стати батьком. Дружина твого брата з дитиною малою зараз сидить вдома, теж не байдикує. Ось теща тільки, то це, звичайно, питання спірне і зовсім інше. Вони живуть з мамою дружини, чи що? Я не знала, вперше чую.
– Не вони з нею живуть, а вона з ними, з самого початку. Теща у нього без свого житла, у неї немає власного даху над головою. Так і поневіряється з ними, то по орендованих квартирах, потім і у тій, що в кредит взяли.
Багато років тому теща Павла, брата Марини, пішла з донькою від чоловіка, він був у неї недобрим, без речей, практично в нікуди. Перший час вони разом жили у своїх знайомих на маленькій дачі, жінка бралася за будь-яку роботу – і на будівництві, і на ринку.
Ледь справлялася з усім, щоб з дитиною кусок хліба мати, кімнату орендувала маленьку, потім квартиру, Валентину он навіть в інституті добре вивчити змогла, хотіла, щоб в доньки була гарна освіта.
– А згодом Валентина зустріла нашого Павла! Ну і вирішила, що він має бути хорошим чоловіком, адже добра та працьовита людина, зараз таких не зустрінеш. Швиденько Валентина вийшла заміж, народила один за одним двох дітей, а ось недавно – і третя дитинка у них.
– Ти кажеш, що твій Павло був таким добрим нареченим, а що ж він досі кредит виплатити не може? – поцікавилася сусідка.
– Тут непросто щось говорити. У Павла, на той час, успішний бізнес був. Негаразди в останні пару років тільки почалися, а до цього дуже навіть непогано виходило, заробляв він дуже добре навіть для такої великої сім’ї. Але от не щастить йому останнім часом. Спочатку взяв велику позику і непросто виплачував його, були свої складнощі. Хто ж знав, що так все буде. Стільки грошей туди вони переплатили, що й важко сказати. Тому й досі ще виплачують щомісяця певну суму.
– Треба думати. Вони взяли чотирикімнатну квартиру, а це ж дуже дорого.
– Ну, у них сім’я велика! Тещі ще й окрему кімнату треба, адже вона ж має десь жити. Дітей троє. Хочеться, знаєш, жити по-людськи якось, щоб було.
Що й казати, живуть Павло з Валентиною, що називається, на широку ногу. Діти всі одягнені гарно, старші відвідують недешеві гуртки, у всіх хороші якісні гаджети, у кожного свій комп’ютер для навчання. А найголовніше – поїздки.
– Дома вони не сидять взагалі. Раніше за кордон часто все більше їздили, весь світ уже, майже, побачили. Зараз вже тих можливостей таких як раніше вже немає, але все одно стараються кудись вибратися.
Раніше Марина не могла зрозуміти чого брат так часто навіть на вихідні хоче кудись з сім’єю поїхати, а потім, з часом, зрозуміла, що це все через тещу.
Незабаром після весілля дочки теща вийшла на пенсію, і не працює: здоров’я зараз в неї вже не те, свого часу вона дуже багато і важко працювала, коли вони з дочкою залишилися самі, адже одна лише заробляла гроші. Мерзла, мокла, носила важке. Тепер у неї не дуже добре самопочуття.
– У мене тепер не тільки маленька дитина, а й мама на руках! – розповідає всім Валентина. – Як працювати? Я не уявляю!
Проблема в тому, що Павло просто вже один не справляється. Бізнес почав приносити більше негараздів ніж доходів, і останнім часом бізнес його руйнується, справи не такі добрі, як раніше. Чоловік досі ще бадьорився, але в останні пару тижнів втомився остаточно.
– За кредит вони цього місяця заплатили і все, грошей більше немає, залишилася тещина пенсія, на їжу – і все! А що далі – взагалі незрозуміло! – розповідає Марина. – При цьому Валентина на роботу навіть не збирається. Кудись там її запрошували працювати, ще навесні, графік два через два, працювати за 9 тисяч гривень – для неї це не гроші. Як вона сказала, вигідніше вдома сидіти. Ось і сидить вона тепер вдома. З такою жінкою хорошого життя не побачити. Ні накопичень не зробили за стільки років, ні квартиру до пуття не купили. Зате фотографій купа, з різних країн і міст.
Марині шкода брата, але що вона може зробити? Павло не прислухається до порад сестри, коли вона просить, щоб той відправляв дружину на роботу. Павло говорить, що це його обов’язок дбати про свою сім’ю, хоча з кожним роком сил у нього все менше, а він ще зовсім молодий чоловік. марина хоче допомогти, але не знає як.
Фото ілюстративне.
