Я лише як кілька днів тому приїхала після свят на роботу в Рим, а тут невістка моя, Надя, телефонує мені і заявляє, що я їй маю віддати 50 тисяч гривень.
Сказати, що я здивувалася, це нічого не сказати, бо я щось не пригадую, щоб я в неї позичала цю суму.
Зараз мені 66 років, на заробітках я вже повних двадцять років. Все, що заробляла і заробляю, завжди відправляла в Україну синові, але подяки від нього і невістки як не було, так і немає, там скільки не даш – все мало.
Саме тому мої відпустки в Україні закінчувалися сваpками. Все колотить моя невістка, для якої гроші завжди на першому місці, і скільки я не старалася, догодити їй я так і не змогла.
В свій час мій син одружився і привів Надію до нас жити.
Я відразу прийняла її як рідну доньку, думала, що ніколи не перейду з нею на рівень свекруха-невістка, які не терплять одне одного.
Але ми не уникнули цієї класики, майже відразу наші стосунки стали погіршуватися.
Народився онук, у нього відразу були певні проблеми із здоров’ям, тому були потрібні чималі гроші на його лікування.
І невістка почала наполягати на тому, щоб я їхала на заробітки – хто ж допоможе як не рідна бабуся.
І я поїхала, і допомогла, хоча грошей пішло чимало, але головне що мій онук здоровий.
Зараз йому 23 роки, і я вже навіть купила йому квартиру, щоб він жив окремо, коли надумає одружуватися.
Синові з невісткою я теж купила квартиру, бо Надя постійно скаржилася, що як це так – мама за кордоном, а досі єдиному синові квартиру не купила.
То ж я вирішила що і справді потрібно купити житло, бо гроші, які вкладено в нерухомість, точно не пропадуть.
Невістка жодного разу мені дякую не сказала, зате претензій хоч відбавляй – і квартира замала, і не в престижному районі, і не на тому поверсі, і ще багато всього.
І ось тепер невістка мені заявила, що я їй винна 50 тисяч гривень.
Я із здивуванням почала питати – за що, а вона мені і каже, що у них була відкладена певна сума.
Днями вона туди заглянула і не дорахувалася 50 тисяч, впевнена, що це мій син, тобто її чоловік, їх забрав і нічого не сказав.
І оскільки це мій син, то віддати їх маю я.
Син підтвердив, що справді взяв ці гроші, бо дуже треба було. Надії пояснювати нічого не хоче, мовляв, вона і так не зрозуміє.
«Взяв – значить треба було, а поставлю на місце коли зможу», – пояснив він.
Невістка сказала, що розлучиться з моїм сином, якщо я не дам їй ці гроші.
Я дала їй цю суму. Але попередила, що це їм остання допомога від мене.
Дуже прикро що рідні діти так до мене ставляться. Я ж і так все і завжди для них старалася. Проте вдячності ніякої.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.