Відколи син привів додому невістку, Анна втратила спокій. Нічого з собою не може вдіяти, бо невістка їй зовсім до душі не припала. І це при тому, що невістка у Анни з заможної родини.
– Вона білоручка і гордості хоч відбавляй. Тільки й робить, що фиркає на кожне слово! Добре, що живуть не з нами, я б з нею довго не витримала, – скаржиться Анна.
Син Анни, Любомир одружився в 25 років на своїй ровесниці. Познайомилися на роботі, де невістка Зоряна була заступником начальника відділу, а Любомир – водієм.
Анна з чоловіком всього досягали самі – приїхали з села і важко працювали, щоб зачепитися і залишитися в місті, квартиру від заводу отримали, на якому важко працювали.
Свій будинок в селі Анна тепер вважає дачею, їздить туди попрацювати на грядках чи просто влітку відпочити. Любомир єдиний син, але ось освіту здобувати не захотів.
– Та не захотів і нічого, ми з батьком інститутів не закінчували і нормально прожили все життя. Пішов в армію після школи, там шоферувати і навчився. Зарплата хороша, чого ще треба. Тільки, ось з дружиною прогадав. Говорила я йому: чоловік з дружиною повинні бути з одного тіста. Ми з простих, а вона вся з себе аристократка!
Зоряна народилася і виросла в місті, була з інтелігентної родини: мама – викладач консерваторії, тато – бізнесмен. Дівчина отримала добру освіту, сама знайшла роботу, за два роки пробилася в заступники, знову очікує підвищення.
Її батьки теж не в захваті від вибору дочки були. Батько пропонував Любомиру роботу у нього, паралельно з навчанням, але Любомир не захотів.
Квартиру молодим купив батько Зоряни, все в квартиру купували самі. Зоряна отримує рази в два більше, ніж чоловік, але зате в побуті він її максимально розвантажив.
– Син і готує, і посуд миє, і в квартирі прибирає, я вже сміюся, що і в декрет він замість дружини піде. Але дитину вони навіть не планують, невістка кар’єру хоче робити. А яка у жінки кар’єра? Правильно! Щоб чоловік ситий і діти доглянуті! Син каже не лізь, я не лізу, але не по-нашому це!
Головна претензія Анни в тому, що не хочуть молоді їздити на дачу в село. Не бажає невістка грядки полоти – нехай, але і сина не пускає! Ні на шашлики, ні на посиденьки з ріднею, ні у справах, паркан поправити, сарай поремонтувати.
А от у невістки своя версія є, чого вона не хоче дружити з ріднею чоловіка.
– Це мені невимовно пощастило, що є своя квартира! Від свекрухи я і на відстані чого тільки не почула, а разом жити – я б не витримала і розлучилися б з Любомиром через місяць, – розповідає Зоряна.
Чоловіка вона любить, нехай немає освіти, він добрий і надійний. Ну не всім же бути вченими. Руки у нього золоті і господарський він. Навіть її батьки змирилися і прийняли зятя. Як чоловік він її влаштовує, домовилися відразу, що у неї прагнення до кар’єри, а він не заважатиме.
– Він і сам би з батьками довго не зміг. Вони ж без нецензурної лайки жодного речення побудувати не можуть. І справа не в манерах, не в освіті, а в способі життя. Всі розмови: хто з ким, що почім, що в серіалі показали… Ніяких прагнень і ніякого розвитку.
І на рахунок дитини у Зоряни з чоловіком все вирішено, ось отримає вона посаду начальника відділу, а через пів року їй вже обіцяли, тоді і народжувати буде. І так, в декрет піде чоловік, йому за радість, а їй треба далі працювати.
На рахунок того, що вони з чоловіком з різних соціальних верств Зоряна не заморочується: не в цьому справу, а в людині. А на рахунок поїздок на дачу теж свою думку має:
– Так їздила я спочатку на цю дачу. У них, як вихідний в літню пору, так ця дача. І кожен раз шашлики і випивка суцільна з розмовами ні про що. Ось і вирішили з Любомиром, що ми так жити не хочемо.
Ось вислуховую кожного і думаю, а як розсудити? Істина ж вона десь посередині.
Фото ілюстративне – freepik.
