Невдовзі Ольга з Андрієм побралися, от тільки ні квартири, ні машини у них не було. – Твоя сестра що, не могла собі знайти когось багатшого? – підсміювався Ярослав. – Вони настільки бідні, що соромно буде з ними і родичатися. І май на увазі, хоч Ольга тобі і сестра, але до нас вона приходити не буде. Хочеш – зустрічайся з нею у своїх батьків в селі, – заявив Ярослав Марині. Спочатку Марина дуже на нього за ці слова образилася, але потім вирішила діяти хитріше, і не прогадала

Оля і Марина були рідними сестрами, різниця у віці між ними була всього 2 роки, то ж дівчата завжди дружили і трималися разом. Що б не сталося, вони стояли горою одна за одною.

Жили вони в селі, працювали важко, бо ж і город, і господарка, і сіно влітку. Все вміли робити дівчата, ніякої роботи не боялися.

Але в обох була мрія – виїхати в місто і там почати інше життя. Батьки не перечили, навпаки, допомагали.

Першою поїхала з села Ольга, відразу після школи вона поступила в інститут, як і мріяла, на педагогічний факультет.

А через два роки за нею і молодша сестра в місто подалася, але в інститут їй не вдалося поступити.

Проте, дівчина цим не переймалася. Вона пішла працювати на м’ясозавод, і там познайомилася з сином директора цього заводу.

З Ярославом у них швидко зав’язався роман, адже дівчина була неабиякою красунею.

Не встояв багатий парубок перед її красою, і хоч його заможні батьки були проти того, щоб він одружувався з бідною нареченою, Марина, все ж, стала його офіційною дружиною.

Молодята відразу ж переїхали в трикімнатну квартиру в центрі міста, а на весілля багатий свекор вручив їм ключі від Волги.

Марина і сама не вірила, що в неї так може змінитися життя, але дякувала Богу і долі, що все так добре склалося.

У Ольги ж добре кар’єра складалася, вона в школу вчителькою працювати пішла, і вже в 30 років стала заступником директора.

Діти її дуже любили, колеги поважали і прислухалися до її думки, але от з особистим життям їй щось не щастило. За будь-кого вона заміж не хотіла, потрібно було, щоб знайшлася людина до душі, але таких чоловіків їй не траплялося.

Та й де вона мала їх шукати, якщо весь день на роботі пропадала.

Але, одного разу до них в школу приїхала бригада робітників, які мали робити ремонт. Серед них був один чоловік, який припав до душі Ользі. Андрієм його звали, він був головний в бригаді.

Оля теж йому сподобалася, тому, коли закінчувалися ремонтні роботи в школі, і він зрозумів, що більше Ольгу не побачить, то наважився зізнатися їй у своїх почуттях, а вона відповіла йому взаємністю.

Невдовзі пара побралася, от тільки ні квартири, ні машини у них не було.

– Твоя сестра що, не могла собі знайти когось багатшого? – підсміювався Ярослав. – Вони настільки бідні, що соромно буде з ними і родичатися. І май на увазі, хоч Ольга тобі і сестра, але до нас вона приходити не буде. Хочеш – зустрічайся з нею у своїх батьків в селі, – заявив Ярослав Марині.

Спочатку Марина дуже на нього за ці слова образилася, але потім вирішила діяти хитріше.

Свою сестру вона щиро любила, і бажала їй щастя, а з Андрієм, хоч він і не був таким багатим, як її Ярослав, Ольга почувалася щасливою.

По-тихенько Марина стала питати чоловіка, чи нема якої роботи на заводі для Андрія, мовляв, треба по-родинному допомогти.

Ярослав погодився, прилаштував Андрія на завод до свого батька, де він і сам вже займав доволі високу керуючу посаду.

В роботі Андрій проявив себе дуже добре, і вже через якийсь невеликий проміжок часу чоловіки потоваришували між собою.

Минув час, Андрій став не тільки другом Ярослава, але і його бізнес-партнером. Надійність, людяність, і чесність Андрія дуже підкупила Ярослава, він у своєму світі багатих людей таких не бачив.

А як приємно було Марині! Тепер і у її сестрички все добре – у них з Андрієм є і квартира, і машина, і двійко діток, як у них з Ярославом. І всі хлопці! І теж брати між собою дружать, спілкуються, підтримують один одного.

Адже це так чудово – мати міцне плече підтримки у вигляді родини! Це навіть важливіше за будь-які гроші.

Олеся Біла.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page