– А згодом, виявляється, що моя майбутня невістка поставила синові моєму, аж дві умови, – сумно розповідає 53-річна Марина Олексіївна. – По-перше, одружитися відразу, офіційно. Я кажу, зараз ніхто так не робить вже. Люди спочатку поживуть пару років, придивляться одне до одного, а вже потім в РАЦС йдуть. Але яке там. Дарина хоче заміж, і крапка. А по-друге, що найбільше мене здивувало, що Дарина хоче жити окремо.
– Ну, в принципі, Дарину можна зрозуміти. Хто ж не хоче жити окремо з молодих. Я сама з перших днів чоловікові своєму сказала, що я буду краще орендувати житло, але зі свекрухою в чужому домі жити не хочу.
– Так, ну ще б її не зрозуміти. У Дарини ні копійки за душею, в столицю приїхала, вдома у батьків ще двоє молодших дітей – сподіватися їй нема на кого, треба самій влаштовуватися. А мій син, наче розум втратив. Пів року не пройшло, як знайомі, а вже заяву подали, весілля готують, і найголовніше – квартирантів моїх виселяє, уявляєш? Я йому кажу, а ти про мене подумав? Мені-то що тепер робити, на які гроші жити? Пенсії у мене немає і не буде, оскільки рано ще мені виходити на пенсію, та й стажу не вистачає. А він – ну не знаю, мамо, вибач. Влаштовуйся куди-небудь на роботу, хоч конс’єржкою або касиром, квартира мені зараз дуже потрібна, я дружину туди приведу.
Сина Дмитра Марина Олексіївна виховує одна з шести років, з батьком його жінка давно розлучилася. Причому, чоловік її не був якимось гультяєм, а цілком успішним бізнесменом, які звикли розслаблятися після вдалих угод і по п’ятницях, спочатку в компанії друзів, а пізніше по барам і саунах. Марина Олексіївна на ці його загули всі досить довго мовчала, але врешті-решт не витримала, забрала сина і пішла до матері, подавши на розлучення.
Колишній її чоловік своїх друзів не кинув, а через рік після розлучення поїхав з друзями на полювання і не повернувся. Єдиному спадкоємцеві, неповнолітньому на той момент синові Дмитрові, дісталася частка в бізнесі, яку тут же вдало продали партнерам, виручивши дуже хорошу суму грошей на життя, і скромна двокімнатна квартира в панельному будинку. Але колишній чоловік за рік свого холостяцького життя так занедбав ту квартиру.
– Ой, що там творилося, це просто неймовірно! – зітхає Марина Олексіївна. – Гірше, ніж після старих немічних люди купують. Довелося винести звідти все.
Марина Олексіївна привела квартиру в порядок і стала її здавати в оренду. З роботи, на яку і влаштувалася-то тільки після розлучення, відразу пішла і зайнялася дитиною – водила в школу, возила на секції, допомагала з уроками і годувала обідами. Благо, грошей на життя їм вистачало цілком. Жили втрьох з мамою у двокімнатній квартирі досить дружно і весело. Але коли Дмитро був в сьомому класі, мама занедужала і через пару років її не стало, хоча Марина Олексіївна не шкодуючи фінансів.
Догляд за мамою сильно підкосив Марину Олексіївну і морально, і матеріально. Втім, грошей у неї ще вистачило, щоб забезпечити сина і оплатити йому вступ до вищого навчального закладу і дотягнути його до диплома. Треба сказати, що цьому чимало сприяла її квартира колишнього чоловіка, яку вони здавали. На роботу Марина Олексіївна так і не вийшла. Коли не стало матері, мляво спробувала щось пошукати, але швидко переконалася, що її, пані добре за сорок без стажу, досвіду роботи, та й без професії толком, ніхто ніде особливо не чекає хорошого. І заспокоїлася врешті, перестала шукати.
– Ну можна було піти, звичайно, підлогу мити кудись, але навіщо? – розводить руками Марина Олексіївна. – Останнього здоров’я позбутися? На їжу грошей вистачало.
Гроші Марина Олексіївна чесно витрачала в основному на сина і на загальний побут. Сама жінка задовольнялася малим, собі багато не дозволяла. Зараз з доходів залишилися тільки орендні платежі, але це не біда. Дмитрові вже 27 років, він встав на ноги, став заробляти і брати участь в бюджеті, купував щось в будинок і до столу, відремонтував в квартирі кухню, оснастив її хорошою технікою. Готувати тепер і вести господарство – одне задоволення.
Про те, що син захоче колись з’їхати від неї, Марина Олексіївна серйозно не думала. Навіщо? Удвох жити веселіше, зручніше і дешевше. Час від часу, звичайно, Дмитро зустрічався з якимись дівчатами, але додому не приводив нікого.
А пів року тому раптом з’явилася ця Дарина, і Дмитрові просто, за словами Марини Олексіївни, просто затуманило голову. Танцює під її дудку, що вона скаже, то він і робить. Заява подав у РАЦС, до весілля готується, квартирантів повідомив про те, що їм треба звільнити площу, але ж такі хороші мешканці зараз, просто казка. Тихі непогані люди, платять як за годинником, в квартирі ідеальний порядок.
А найголовніше і обурливе, що Дмитро абсолютно не думає про матір.
Він прекрасно знає, що здача квартири – єдиний дохід Марини Олексіївни, і що років їй вже п’ятдесят три, і що роботу знайти зараз собі вона не зможе. По крайній мірі, таку, щоб не було важко їй на ній, тягаючи відра і працюючи з ранку до пізнього вечора. Як вона буде жити? Сина це питання, здається, абсолютно не турбує.
– Іди, каже, працюй, мамо! Тобі 53 всього, це не 70 і навіть не шістдесят! Знайди собі якусь роботу – касиром, кур’єром, консьєржем. Не обов’язково ж в прибиральниці йти! Я йому кажу – веди свою Дарину до нас! Ви в одній кімнаті, в великий, житимете, я в маленькій, як-небудь уживемся. Так він і слухати не хоче мене зовсім. Ні і все! Виростила сина, називається, ех.
Марина Олексіївна дуже засмучена, її життя тепер зміниться повністю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
