З моїм чоловіком Олегом ми маємо двоє діток, а ось наш фінансовий стан, останнім часом, на жаль, залишає бажати лише кращого: живемо ми в маленькій двокімнатній квартирі, і не можемо навіть собі дозволити зробити в ній хороший ремонт, хоча він нам дуже потрібний.
Наші діти ходять до школи, на що ми постійно теж витрачаємо немалі гроші: намагаємося, щоб діти були добре одягнені, смачно нагодовані, і займалися з хорошими репетиторами та ходили у гуртки, які їм дуже подобаються.
Тому, дивлячись на це все, ми обоє з Олегом старанно працюємо, не шкодуючи сил, але живемо дуже скромно, дуже рідко купуємо собі нові речі, і кожну вільну гривню стараємося відкласти, адже розуміємо, що у будь-який момент можуть з’явитися непередбачувані витрати, і хотілося б, звичайно, як і усім батькам бути готовими до всього.
По можливості, хоча така у нас зрідка буває, та все ж, я намагаюся допомагати своїм батькам: тато мій працювати зараз зовсім не може за станом здоров’я, тому навіть невеликі суми грошей їм з мамою дуже потрібні, вони їх дуже виручають, якщо чесно і ми з Олегом це чудово розуміємо.
І, якщо зізнатися щиро, то якби я цього не робила, то мама сама б точно не впоралася з усіма їх проблемами на сьогоднішній день, так як татові ліки дорого коштують, а на це у них грошей не вистачає ніколи.
Я не роблю з цього якогось великого секрету, але і присвячувати інших людей в свої проблеми не дуже люблю, адже мене чи моїх батьків ніхто не пошкодує щиро. Це залишається в нашій сім’ї, я не люблю нікому про це говорити, адже це особисті негаразди і проблеми.
У мого чоловіка в родині зовсім інша ситуація. Його мати – цілком молода та здорова жінка, яка повністю поглинена своїм особистим життям і роботою. За той час, як ми з чоловіком живемо разом, моя власна свекруха встигла два рази вийти заміж.
Через своє активне життя, мати Олега дуже майже не допомагає мені з дітьми. Фінансову участь вона теж проявляє по мінімуму – передає внукам на свята якісь іграшки, і, іноді, якийсь одяг, та й все на тому. Таке враження, що у неї до них немає тих почуттів щирих, які мають бути в бабусі до своїх онуків.
Єдина людина, яка мені з родичів чоловіка дійсно допомагає – це рідна тітка Олега, рідна сестра його матері, для якої повозитися з нашими діточками або допомогти з покупкою речей для них завжди було великою радістю.
Вона дуже хороша та порядна людина, тому ніколи і нічого не просить у нас в замін, але я розумію, що ми маємо борг перед нею. А ось мати чоловіка – її повна протилежність.
А нещодавно, зовсім несподівано для нас, мати Олега дізналася про те, що я віддаю частину своєї зарплати своїм батькам. Вона і раніше мала звичку завжди прибіднюватися перед нами, що їй ні на що не вистачає і намагалася викликати у нас жалість, щоб син підкинув їй грошенят, а після цієї новини і взагалі нас не залишала в спокої: мовляв, чому це я своєму немічному батькові виділяю гроші з сімейного бюджету, а її син їй “на старості років” – ні гривні ніколи не дасть, як би важко їй не було.
Ми намагалися відразу пояснити, що її проблеми в порівнянні з проблемами мого тата – це дрібниця, адже він без нашої допомоги просто не зможе, але вона і слухати цього не захотіла.
Загалом, щоб не розпочинати різні суперечки, нам з чоловіком довелося поступитися перед його мамою, адже вона прямо образилася на нас.
Ми дали свекрусі гроші, які потрібні були їй нібито на лікування – довелося в цьому місяці відправити моїм батькам значно меншу суму, і відкласти покупку взуття для мене, хоча на зиму теплого взуття у мене немає.
До того ж, свекруха тепер взяла зі свого сина обіцянку, що він тепер буде допомагати їй щомісяця, бо їй самій ледь вистачає на життя.
Та згодом ми з чоловіком дізналися, що свекруха на наші кошти купила нову теплицю на дачу, щоб навесні похвалитися перед сусідами. І це в такий важкий для усіх час!
У мене просто немає слів, навіть не знаю, як пояснити подібний вчинок матері чоловіка. Як тепер нам ставитися до неї?
Ця жінка дуже чудово знає, що ми живемо зовсім не багато, самі часто в боргах і маємо ще й діток двоє, яких потрібно поставити на ноги, та й допомогти нам нікому зовсім. Чому вона так робить?
Як тепер мені спілкуватися з свекрухою, і як уникнути подальших поборів? Мені так тяжко на душі, і відмовити своїм батькам в допомозі я теж не можу, вони у нас нічого не просили, але я знаю, що я єдина їх надія. Без нас вони самі не впораються, тато не зможе без нас.
Як вихід найти з ситуації, яка склалася в нашій родині?
Фото ілюстративне.
