Я доглянула своїх батьків і мені залишилася від мами й тата їх квартира у Львові.
Сестра моя, як вийшла заміж, поїхала жити до свого чоловіка в Одесу. Там вони жили добре. Чоловік Тамари має трикімнатну квартиру обоє працювали, мали кожен по хорошому авто.
Всі ці роки моя сестра жила добре, дбала про чоловіка та дітей, але, в той же час, рідко навідувалася до батьків. лише на великі свята вона приїжджала в гості.
Тамара постійно говорила, що в неї купа справ, що живе далеко, на чужині, а нам добре, адже вся родина разом, а тато й мама добре в усьому допомагають мені.
Загалом я і догледіла свою маму й тата. Кривою душею сестра написала відмову від квартири, але домовилися про те. так ще батьки нам наказували, що четверту частину за квартиру нашу у Львові я виплачу рідній сестрі, а татова й мамина частки залишаться мені, так як я доглядала за ними.
Минули роки, я повністю виплатила своїй сестрі усі гроші, які мала їй віддати.
А цього року у квітні сестра мені подзвонила, каже, що через тиждень буде зі своєю сім’єю у нас. Вона хвилюється за дітей, тому вже вирішили, збирають речі і їдуть до нас.
Я була дуже здивована її дзвінком, але сказала, що не можу їх прийняти, бо в мене живуть люди. Подруга моя зі своїми трьома дітками і чоловіком приїхали до нас з Херсону і вже декілька місяців з нами живуть.
Сестра розсердилася, сказала, що вона й чути про це не хоче, сказала, щоб ті люди шукали собі інше житло, а вона буде жити в нашій квартирі, бо там є частка її батьків теж.
Я сказала Тамарі, що не буду людей виганяти, а вона могла б мене попередити. я б їй знайшла якесь житло у знайомих, щоб вони тимчасово там побули.
Сестра поклала телефон, образилася на мене. Обдзвонила всіх родичів, скаржилася на мою сім’ю. Та я не розумію в чому я винна, хіба я щось зробила не так?
Фото ілюстративне.