fbpx

Несподівано мама мені на днях зателефонувала, сказала, щоб я переїхала жити до них, а моя сестра рідна зі своєю сім’єю буде жити в квартирі однокімнатній моїй. Я була дуже здивована, думала, що це Олька намовила матір. Тоді я швиденько сестрі подзвонила і та дуже здивувала мене

Так склалося, що з моїми мамою й татом я не живу вже десь вже більше 15 років. Вже таки я давно звикла до зовсім самостійного життя. Коли хочу, прийду, коли хочу, піду, когось можу запросити до себе, збираю компанії друзів.

Я ніколи ні перед ким не звітую, нікому нічого не винна, можна сказати. У цій квартирі я все зробила під себе так, як мені подобається, як мені зручно. Відремонтувала гарно квартиру, як хотіла сама, меблі купила, хорошу техніку для себе, все на свій смак.

А тато й мама тут мені і заявляють – давай, кажуть, ти переїдеш жити до нас. А Ольга з родиною – в твою однокімнатну квартиру, хай там поживуть. Я мало не впала після такої пропозиції, вона мене дуже здивувала. Кажу, ну як це так? З якого це дива? До чого це все?

Ольга – молодша сестра моя, зараз їй виповнилося 33 роки. У неї велика сім’я: чоловік і двоє діток, а недавно усім родичам стало зрозуміло, що вони чекають вже й на третю дитину свою. При цьому живуть вони всією своєю сім’єю разом з нашими мамою й татом, у великій трикімнатній квартирі.

Майже 15 років тому наші батьки вирішили поділити свою нажиту нерухомість між нами, дітьми, своїми двома доньками. Я, на той час, була вже дорослою, адже я старша за сестру, мала роботу, гарно вже тоді стояла на ногах.

Тато з мамою тоді вважали, що мені вже потрібно заміж виходити, дітей своїх народжувати – ну, мама все життя так вважає, це її проблеми. А тоді мама дуже хотіла, щоб я вийшла заміж – ну як це, тобі під тридцять, а ти незаміжня, живеш й досі одна?

Вирішили вони тоді навіть мене поселити окремо, щоб я мала окреме житло і знайшла собі когось швидше, мовляв, з квартирою одна не залишиться. Нам тоді батьки так і сказали, що мені буде однокімнатна квартира, але зате прямо зараз, а Ользі – наша трикімнатна дістанеться, але разом з батьками. Пояснили, що коли тата з мамою не стане, трикімнатна квартира дістанеться моїй сестрі. Мене тоді це влаштувало, та й сестра рідна моя відразу тоді погодилася.

Я тут же зібрала усі свої речі і переїхала «до себе», а Ольга, зрозуміло, залишилася з батьками. Але ж і домовлялися спочатку про те, що Ольга живе в трикімнатній квартирі та доглядає маму з татом. Ну а потім, коли їх не стане, стає повноправною господинею тієї квартири, а квартира хороша там, мама з татом самі ремонт зробили.

Через два роки після народження сина Ольга зі своїм чоловіком народила доньку, яка в цьому році вже йде в школу. У трикімнатній квартирі їм всім разом стало затісно: в одній кімнаті бабуся з дідом, в іншій Ольга з чоловіком, у третій – діти. Але якось тулилися. Тепер ось ще й малюк у них буде.

Коли мені мама подзвонила і сказала щодо переїзду, я спочатку вирішила, це Ольга її намовила і хоче у мою квартиру. Подзвонила їй, кажу, це що за справи такі тепер? Живеш з батьками, ось і живи!

А вона мені, несподівано – так я і живу, каже, і нікуди переїжджати не хочу. Її все влаштовує. По-перше, в трикімнатній квартирі місця побільше, ніж у мене. По-друге, у неї дитина в школу йде, до того ж новонароджений буде, а значить, нянька і помічниця потрібна. Найкраще, звичайно, безкоштовна. І буде нею наша мама, а хто ж іще.

І тато наш на підхваті завжди, їй з ними живеться добре, та й батьки наші ще не старі зовсім. Привезти на машині, відвезти, погуляти з коляскою. Двох дітей вони їй вже виростили, так що ролі свої знають назубок.

Мабуть, займатися третім онуком батьки зовсім не хочуть вже самі. Так що там, після звістки про третю дитину Ольги, вони просто дуже здивовані і засмутилися трохи, як не дивно, хоча я розумію їх. Знову плач, підгузники, безсонні ночі, знову садок, поліклініка, прогулянки на дитячих майданчиках, коляска, яку на третій поверх треба ще затягти. Ось і придумали цей обмін квартирами зі мною, такий собі вихід знайшли.

Звичайно, зі мною жити поруч в одній квартирі значно простіше, ніж з сім’єю з п’яти чоловік, де ще й маленька дитина буде.

Але я відмовила їм відразу. Чому я маю віддавати своє житло сестрі, коли я тут гарний ремонт зробила за свої гроші, обжилася, робота поруч. А мама з татом образилися. Але чому я маю думати лише про них з сестрою? Хіба я маю віддавати своє житло?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page