Мені 58 років, у мене є троє дорослих дітей. Нещодавно я повернулася з-закордону, бо вирішила продати свій будинок і переїжджати жити до дочки в Польщу. Але неочікувано мій син виявився проти, і тепер я просто розгублена, не знаю, як мені правильно вчинити.
Моя старша донька давно живе в Німеччині, вона поїхала в свій час туди по обміну досвідом, і там залишилася – знайшла роботу, вийшла заміж, так що я розумію, що додому вона повертатися не буде. Я була у неї кілька разів в гостях, і бачила, що у них з чоловіком все добре, так що за старшу доньку я не хвилююся.
Середня моя дочка виїхала в Польщу кілька років тому, її чоловікові там запропонували гарну роботу, вони навіть наважилися будинок взяти під виплату. Дочка зараз народила дитину, в декреті сидить, один зять працює.
У мене в Україні є своя трикімнатна квартира, вона мені від чоловіка дісталася. Живу я одна, бо дочки закордоном, а син одружився, і пішов жити в квартиру невістки, яку їй батьки подарували. Живуть вони недалеко від мене, але бачимся ми нечасто, бо невістка чомусь з самого початку не дуже приязно до мене ставиться.
Не любить мене дружина сина, тому він сам іноді до мене забігає. Але я не ображаюся, невістка молода, вона колись все сама зрозуміє, як на моєму місці опиниться, у них, до речі, теж син росте. А поки я вирішила в їхню сім’ю не втручатися, головне, щоб вони між собою собі добре жили.
На початку цієї весни, коли почалася війна, обидві дочки кликали мене до себе. Я вирішила їхати в Польщу до середньої, адже в них все таки власний будинок під Вроцлавом, а в старшої дочки – невелика квартира в Берліні.
Треба сказати, що мій приїзд до дочки був дуже вчасний, адже вона якраз дитину народила, і я їй у всьому допомагала. Кілька місяців минуло, і я дочку на роботу відпустила, вирішила, що сама буду сидіти з онуком, а дочка хай гроші заробляє, їм з зятем треба кредит за будинок виплачувати.
А нещодавно зять мені сам запропонував, щоб я до них переїжджала, місця вистачить усім, я і з онуком буду сидіти, і за домом пригляну, поки вони на роботі.
Ми так собі порадились, і вирішили, що я переїду в Польщу на постійне місце проживання. А щоб моя квартира не пустувала, ми вирішили її продати. Гроші дітям потрібні, щоб швидше кредит сплатити.
Я приїхала додому, стала шукати покупців. Син до мене прийшов, я йому щиро про свої плани розповіла. Думала, він за мене порадіє, а він образився.
Виявляється, син сподівався, що оскільки його старші сестри забезпечені, то свою квартиру я залишу йому. А тут я вирішила квартиру продавати, тобто залишила його без спадщини.
Син перестав зі мною розмовляти, а я вже і не знаю, що мені робити. Я просто розгубилася.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.