– Ти на мене не ображайся, але мені здається, ти неправа! – якось я сказала відверто своїй подрузі. – Ти так зарозуміло говориш про цю Валентину, як ніби вважаєш себе кращою неї!
– Звичайно, вважаю тільки так! – рішуче підтвердила мені подруга. – А що, це не так хіба? Подивися на неї і на мене. Ми з нею ровесниці, ну приблизно, плюс-мінус пару років всього різниця між нами. При цьому вона виглядає, як моя мама, ну от чесно. Якась стала сива тітка, в стоптаних чоботях, з поганими зубами, і це всього в 35 років. Вічно сидить без грошей, постійно у неї якісь проблеми з роботою, скільки її знаю: то не доплатять їй, а то й взагалі звільнять. І поговорити з нею нема про що. Людина нічим не цікавиться зовсім, нічого не читає, ніде не буває, крім найближчого торгового центру. Хіба нас можна взагалі порівнювати з нею?
– Ну, я навіть і не знаю, що сказати на це. Люди всі рівні, ніхто не краще і ніхто не гірше. Їй просто не щастить в житті, мені здається. Ти молодець, звичайно: добре виглядаєш, стежиш за собою, спортом займаєшся, вчишся на курсах, ходиш в театри і на виставки, пів світу вже об’їздила. Але у тебе є на це кошти, ти не бідна жінка. На відміну від неї! Вона двох дітей одна ростить, між іншим. З аліментами теж все непросто у неї зараз, наскільки я знаю, вона розповідала ж, пам’ятаєш? Як вона взагалі кінці зводить, дивно.
– А я тобі хочу сказати, що взагалі кожен коваль свого власного щастя сам, хіба ні? Так, у мене є кошти, але вони мені теж не з неба впали! Все чесно зароблене руками і головою!
– Взагалі-то Валентина теж працює на роботі. Зараз ось навіть на двох роботах. Вечорами підробляє прибиральницею неподалік свого дому.
– Так це, вибач, хто на що вчився. Починали ми з нею приблизно однаково. Обидві з простих сімей. А вже далі кожна ліпила себе сама і свою долю. Я вчилася, не піднімаючи голови, не гуляла в молодості, робила кар’єру, не дозволяла собі необдуманих рішень. Мені теж, може, хочеться сім’ю і купу дітлахів. Але я бачу, що гідних чоловіків навколо немає, а народжувати і одружуватися з ненадійним чоловіком, а потім ось так же тягнути дитину одній і мати проблеми з аліментами. І так у всьому. Я вчуся постійно, розвиваюся, щоб не довелося йти заробляти прибиральницею або касиркою. Зробила кар’єру, працюю. Відкладаю гроші на всякий випадок, квартиру купила, щоб на вулиці не залишитися. А вона просто пливе за течією, живе одним днем. Хіба ми з нею рівні? – ні! Ну і хто з нас краще? Нас взагалі не можна порівнювати з нею.
Я знаю Валентину багато років, в неї непросте життя і непроста жіноча доля. Але подрузі я більше нічого не стала пояснювати. Не даремно люди говорять, що ситий голодного не зрозуміє.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 057.ua.
