Правду кажучи, в мене й досі на душі одні сумніви, ніби тягар якийсь несу в душіі щодо того, як я вчинила.
Знаю, що для багатьох таке неприйнятно, але я “поховала” батьків в очах свого нинішнього коханого, так склалося, я сама того не усвідомлюючи, зробила найбільшу помилку в своєму житті, про що дуже шкодую і не знаю, як виправити все і чи взагалі можливо це зробити.
Насправді з моїми мамою та батьком все добре цілком, але я не хочу його з ними знайомити. Я трохи соромлюся їх і це у мене з самого дитинства, на жаль, з цим я нічого вдіяти не можу.
Справа вся в тому, що мої мама й тато родом з невеличкого села та не зовсім вміють себе правильно вести в культурному суспільстві, а часом і асоціальні.
Знаю, що це може звучати нерозумно, але це правда так. Тим більше мій хлопець з освіченої родини та дуже виховували його зовсім інакше, а значить він точно не зрозуміє моїх таких простих маму й тата та їх, незвичний для нього, спосіб життя, та відсутність добрих манер.
У підсумку, через постійні свої хвилювання, мені просто довелося сказати, що їх давно зі мною немає. Мій хлопець підтримав мене, шкодував дуже, і тепер мені навіть соромно лише уявити те, як я розкриваю йому правду.
Справа навіть не в батьках, а в неправді, яку я йому сказала, сама навіть не подумавши тоді про наслідки і майбутні дії.
Я прекрасно розумію, що зроблені мною дії були тоді необхідні, я думала так буде краще для всіх, і для моїх батьків в тому числі, адже вони себе недобре з багатими родичами почуватимуть, ніби не в своїй тарілці.
Я вважала, що так я зможу зберегти добрі стосунки з чоловіком, і вибитися в люди за рахунок його сім’ї, а мої батьки будуть собі спокійно жити і не перейматися та не підлаштовуватися під багатих сватів.
І хоча це так недобре з моєї сторони, але в кінцевому підсумку вирішує результат. Адже мета виправдовує засоби.
Дивно, що думка моїх подруг також розділилося. Ті, що живуть в моєму селі, вважаю мій вчинок неправильним. Однак ті, з ким я знайома в столиці, навпаки, відносяться до мого рішення з розумінням.
І це створює настільки сильний контраст і сумнівні почуття у мене, що я починаю багато усвідомлювати про своє життя і оточення, яке у мене було до певного віку.
Єдине, що мене по-справжньому турбує в цій ситуації, моє подальше життя.
Так, зараз я розумію, що змогла сказати неправду, однак чи зможу я дотримуватися своєї легенди все життя.
Все-таки мої батьки досить молоді та до старості їм ще далеко. Плюс мені доведеться про них явно піклуватися та приїжджати, коли буде їм дуже важко в старості, адже, щоб люди про мене не думали, адже я їх люблю. Чи зможу я все зробити настільки грамотно, щоб мій чоловік нічого не подумав нічого недоброго?
І що мені робити, якщо він все-таки розкриє мою неправду, або мої подруги розкажуть йому всю правду? Невже мені доведеться розлучитися і все те, що я робила роками, буде даремно?
Я не хоч зараз розлучатися з чоловіком. Особливо непросто мені уявити результат цих подій, якщо у нас буде дитина, яка залишиться без батька. Це, напевно, найгірший розвиток подій, який лише може бути.
Проте сподіваюся, що нічого з цього не відбудеться та все просто продовжить йти своєю чергою. Адже в кінцевому підсумку він кохає мене, а не моїх батьків, тому в будь-якому відпадку не відвернеться від мене. Головне, щоб ми були разом з моїм чоловіком.
Я сподіваюся, що виправлю свою помилку. Але як мені зараз зробити це, щоб у нас всіх було все добре?
Фото ілюстративне.
