Нещодавно у мене виникла фінансова проблема, я захотіла позичити гроші у своєї рідної сестри. Оксана їх точно має, але вона не стала мені нічого позичати.
Мені дуже прикро, бо на мою думку, рідні люди мають допомагати один одному, а як же інакше?
Ми з чоловіком завжди жили на одну зарплату, ніяких додаткових доходів у нас не було, але цього нам мінімально вистачало.
Жили ми в селі, мали господарство, то ж якось тягнули, а особливих запитів ми не мали.
Але зараз все сильно змінилося, чоловік практично без роботи, я теж заробляю дуже мало.
Одним словом, з грошима – повна біда. А нам потрібно було терміново 30 тисяч гривень.
Сестра моя була на заробітках в Іспанії майже 15 років, і я точно знаю, що гроші у неї є.
І я вирішила позичити в неї цю суму, пообіцяла, що віддам протягом року.
З Оксаною ми говоримо не часто, тому я трохи хвилювалася, поки набирала її номер.
Сестра мене вислухала, поспівчувала, а далі каже, що грошей не дасть, бо у неї є правило – нікому не зичити гроші, а особливо родичам.
Вона переконана, що так краще зберігаються родинні стосунки – коли в них не замішані гроші.
Я переконувала її, що ми обов’язково повернемо борг, але вона нічого слухати не хотіла.
Каже, треба наперед думати, щось підскладати, а не сподіватися на її допомогу.
Таку космічну суму нам в селі точно ніхто не позичить. Брати кредит в банку теж страшно, адже там великі відсотки.
Від сестри я такого не очікувала: це був перший і єдиний раз, коли я попросила в неї щось, але вона категорично відмовила.
Для неї ці гроші – це місячна зарплата, а може і навіть менше.
Вважаю, що після такого нам просто нема з нею про що говорити.
Я точно знаю, що якби я була на її місці, я б точно зробила по-іншому – рідній сестрі я би не відмовила!
Спеціально для Українців Сьогодні.
Фото ілюстративне.