Ми з чоловіком розлучилися ще 15 років тому. Після 20-ти років шлюбу мій Іван заявив, що я не влаштовую його як дружина, тому він іде до іншої.
Наша єдина донька на той час вже поїхала з дому, тому я залишилася одна. З однієї сторони – це важко втрачати родину, адже я вже звикла, що у мене є сім’я. Але з іншої – я нарешті згадала про себе, і переборовши образу на життя, стала жити по-іншому.
Я почала купувати собі одяг, чого ніколи не робила, ходити в салони краси, доглядати за собою. Мої зовнішні зміни стали настільки помітними, що після того, як мій чоловік пішов від мене, було ще кілька пропозицій руки і серця від інших чоловіків.
Та заміж я більше не хотіла, жартувала, що я вже там була. Фінансово я була незалежна, бо завжди добре заробляла, просто колись я витрачала гроші на сім’ю, а зараз – на себе.
Дочці певний час я допомагала. Але потім вона закінчила університет і стала сама заробляти. Згодом вийшла заміж, у них з чоловіком теж все добре, то ж дочка ще й мені стала допомагати.
Нещодавно я відсвяткувала свій 55-річний ювілей. І знаєте, хто прийшов мене привітати? Мій колишній чоловік! Іван прожив з другою дружиною 15 років, у них є спільний син.
Не знаю, що у них там сталося, але та жінка зробила з ним те саме, що він колись зі мною – сказала, що він їй не підходить, і пішла до іншого. А Іван залишився при своїх інтересах. Бумеранг? Можливо.
Іван прийшов до мене серйозно налаштований. Почав говорити, що перший шлюб, то завжди від Бога. Що кожна людина може помилятися, і він не виняток. Але головне, що він нарешті зрозумів, що хоче жити зі мною, хоче спілкуватися з нашою донькою і внуками.
Я його уважно вислухала, а потім чемно вказала на двері. Я ж розумію, чого він прийшов. Іван не має де жити. Варіант повертатися в село до моєї колишньої свекрухи йому не підходить. От він і згадав про мене, адже у мене є гарна квартира, є гроші, так що біля мене йому спокійна старість забезпечена.
Та я цього не хочу. Вірите? Мені так добре одній, що я і думати навіть не хочу про те, щоб знову впустити в своє життя колишнього чоловіка.
Іван 15 років тому зробив свій вибір, от нехай тепер робить що хоче, мені просто байдуже.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую