– Ти б поїхала до Маринки, ви все ж не чужі люди, а сестри. І як мене не стане, то вдвох залишитесь, допомагати маєте одна одній, – повчала мене моя мама.
З поваги до її віку я мовчала, хоча так і хотілося сказати все, що я думаю, та я себе стримала. Мамі моїй в наступному році 80 буде, вже літня людина, з здоров’ям має проблеми, але вона не перестає хвилюватися про мою молодшу сестру Марину.
Наш батько колись був головою сільради і наша сім’я жила доволі заможно, порівняно з іншими. Батько дуже хотів, щоб ми мали вищу освіту, тому спочатку я поїхала вчитися в інститут, а потім, через рік, і сестра.
Отримавши диплом я повернулася в село, стала працювати вчителькою у місцевій школі. Згодом і заміж вийшла, за нашого сусіда, тракториста Миколу.
Цим своїм вчинком я дуже засмутила батьків, особливо тата, який категорично заявив, що не прийме в нашу родину бідного зятя.
Але я настільки любила свого майбутнього чоловіка, що відмовилася від усього і стала жити у нього вдома, в значно гірших умовах, ніж у нас.
Батьки від мене відмовилися і практично мені нічим не допомагали. Вони всі ставки поставили на сестру.
– Хоч ти, доню, зробиш по-людськи і нормального чоловіка собі знайдеш, а не таку бідосю як твоя сестра, – казав мій батько.
Марина виправдала всі очікування батьків, знайшла в місті багатого нареченого і вийшла за нього заміж. Батьки мої тоді неабияк раділи. А мене з чоловіком вони навіть на весілля не запросили, бо вважали, що ми своєю бідністю їх осоромимо.
– Та твій тракторист навіть грошей на нормальний костюм не має, як він між люди покажеться? – зло сказав мій батько.
Я тоді дуже плакала, мені було неабияк образливо. Що я сестрі зробила поганого, що вона зі мною так?
Раділи батьки не довго, бо після одруження моя сестра з чоловіком настільки відділилися, що в село майже не приїжджали. У Марини наче корона на голові з’явилася. Я її просто не впізнавала.
Коли мій батько захворів, то саме тракторист, а не міський багатій, його доглядав до останнього. Батько був лежачий, мама не могла сама справитися, і вони звернулися до нас з Тарасом по допомогу.
Звичайно, що ми не відмовили, мій чоловік так ходив біля мого батька, що не кожен рідний син так догляне.
Коли його не стало, мама вже нас не лишалася, бо зрозуміла хто є хто, і що на сестру надії дуже мало.
Минули роки, мама сильно постаріла. Ми з чоловіком стали значно краще жити, бо їздили в свій час разом за кордон на заробітки. Тепер маємо гарний будинок і все в ньому.
І якщо наша лінія життя пішла вверх, то у сестри навпаки – все котиться вниз. Її багатий чоловік знайшов собі молодшу жінку, розлучився з Мариною і залишив її практично без нічого.
Тепер вона самотньо живе на околиці міста в однокімнатній квартирі і плаче над своєю долею. Дітей у них з чоловіком не було, то ж вона і справді залишилася сама.
Мама її дуже шкодує. Ще поки мала сили, то їздила рейсовим автобусом до неї, возила їй продукти і давала гроші, які відкладала з своєї мізерної пенсії.
А Марина радо приймала допомогу матері, бо сама нічого не заробляла, адже поки вона жила з чоловіком, то їй не треба було працювати, бо він її забезпечував, а потім вже пізно було, бо на нормальну роботу Марину не брали, а прибиральницею вона працювати не хотіла.
Тепер мама не може їздити до Марини, тому наполягає, щоб це робила я, мовляв сестрі складно, і я маю їй допомогти.
Щось я не пригадую, що коли мені було складно, і сестра мала можливість мені допомогти, вона це робила. Та Марина жила в своїх розкошах і навіть не згадувала про мене.
А нещодавно я робила в маминій хаті генеральне прибирання, і натрапила на документи, серед яких була дарча.
Виявляється, мама свій будинок переписала повністю на Марину, а мені нічого не дістанеться. Мама вважає, що сестра бідна-нещасна, і їй спадщина потрібніша.
Тепер я просто не знаю як мені бути. Виходить дуже нечесно. Я з чоловіком доглядаю маму, а все дістанеться сестрі?
Що мені робити? Перестати спілкуватися з мамою і сестрою? Але я не впевнена, що Марина подбає про маму належним чином.
Чи змиритися з волею матері?
Що б ви мені порадили?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
