25 років тому моя найкраща подруга забрала в мене нареченого. Тоді це для мене було таким великим потрясінням, що я просто не знала, як жити далі.
Ми всі були родом з одного села. Я вчилася в університеті, тому весь тиждень жила в обласному центрі, а на вихідні приїжджала додому.
А Ліда весь час жила в селі. Я не знаю, як так вийшло, але вона почала таємно зустрічатися з моїм нареченим.
Ярослав на той час заручився зі мною, і всі про це знали. Але з весіллям ми вирішили почекати, щоб я могла закінчити навчання.
Видно нам не судилося бути разом, бо одного разу я в п’ятницю ввечері приїхала в село і мені Ліда з Ярославом повідомили, що у них буде дитина.
В один момент я втратила і коханого чоловіка, і найкращу подругу, а ще – віру в людей.
Вони одружилися, а я залишилася жити в місті.
Згодом я теж вийшла заміж. Чоловіка свого я любила не так сильно, як Ярослава, але з ним я прожила чудових 18 років у шлюбі.
Коли мого чоловіка не стало, я вирішила їхати за кодон.
Тепер я вже 5 років живу в Іспанії. Мені подобається ця країна, тут гарний клімат, який мені підходить. Та й грошей можна непогано заробити.
Дітей у мене немає, а мені одній багато не треба. Тому я просто живу і насолоджуюсь життям.
Нещодавно я приїжджала в Україну, і заїхала в село до батьків.
Там випадково я зустріла Ліду. Вона сама підійшла до мене, захотіла поговорити.
Після того випадку, це була наша перша розмова.
Колишня подруга мені розповіла, що у них життя з Ярославом не заладилося зовсім, не щаслива вона у своєму шлюбі.
Чоловік так прямо в очі їй каже, що не любить її, і ніколи не любив. Все частіше він заглядає у чарку, грошей зовсім не заробляє.
Ліда просила мене пробачити її, зізналася, що не про таке щастя вона мріяла.
Я подивилася на неї, і мені стало її дуже шкода. Одягнена вона була дуже бідненько, та й виглядала старша за свої роки.
Колишня подруга запитала мене, чи не можу я взяти її з собою на роботу в Іспанію, каже, що вже дуже втомилася від бідності.
В гаманці у мене було з собою 50 євро, я витягла гроші і дала їх Ліді. Вона взяла, подякувала, і сказала, що буде чекати на мою відповідь.
Я ще не знаю, чи варто мені допомагати цій людині, яка так підло повелася зі мною.
Але одне я точно знаю – на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.