Нещодавно я приїхав в село до матері, і випадково зустрів свою дружину. Вона дуже змінилася, я навіть не відразу впізнав її.
Розлучилися ми 8 років тому, а у шлюбі були майже 10.
Я вважав, що у нас все добре, а от мою дружину багато чого не влаштовувало, тому вона сама і подала на розлучення.
Основною претензією Марини було те, що я замало заробляю, і не забезпечую сім’ю так, як би вона хотіла.
Скільки б я не старався, Марині не вгодив, кількість скарг з її боку лише зростала.
Одружилися ми з Мариною відразу після закінчення університету.
Я роботи за фахом не знайшов, тому, щоб забезпечити сім’ю, пішов туди, куди брали.
Жили ми дуже бідно – наймана квартира, свого авто немає, ростили дитину, яка у нас невдовзі народилася, грошей ні на що не вистачало.
Тому Марина і постійно висловлювала своє невдоволення.
Хоч вона і клялася в церкві під час шлюбу, що любитиме мене і в багатстві, і в бідності, проте саме випробовування безгрошів’ям вона не витримала.
Дружина весь час обурювалася, що у нас все не так, як у людей.
Я працював в магазині будівельних матеріалів, трохи заробляв, але на будинок чи машину цього б точно не вистачило.
Прожили разом ми майже 10 років і терпіння у дружини закінчилося. Вона сказала, що подає на розлучення, бо не хоче більше так жити.
Я тоді дуже просив Марину, щоб вона не приймала поспішних рішень, обіцяв, що буду думати, як заробити більше.
Але дружина таки пішла від мене, і майже відразу зустріла іншого чоловіка. А може, він у неї вже був давно?
Найсумніше, що після розлучення Марина не дозволяла мені бачитися з сином.
Я дуже сумував за ними, але як їх повернути, я не знав. Тому одного разу я зібрав речі і поїхав на заробітки за кордон. Мій далекий родич взяв мене в будівельну бригаду в Чехію.
За 8 років заробітків я зміг збудувати собі будинок. От тільки жити в ньому нема кому, бо іншою сім’єю я так не обзавівся.
Тепер, після стількох років, я зустрів Марину. Вона розповіла мені, що її казка з другим чоловіком тривала недовго.
У нього є і будинок, і машина, і гроші, але він дуже жадібний, тому особисто у Марини нічого свого немає.
Син наш в цьому році школу закінчує, тому я пообіцяв дружині, що візьму всі витрати, пов’язані з випускним, на себе. Відразу дав їй 5 тисяч гривень, які мав при собі.
Дружина як почула, що в мене ще й будинок є, стала говорити, що хоче повернутися до мене, бо нарешті вона зрозуміла, що любить тільки мене.
Марина просила мене подумати заради нашого сина.
А я не впевнений, чи варто зараз щось повертати назад?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
