fbpx

Нещодавно я приїхала в село, мама мене зустріла сердито. Вона сказала, що я їм маю допомагати більше. Мені стало дуже сумно, адже я щомісяця їм надсилаю гроші, а з ними живе моя рідна сестра, Тетяна. Вона незаміжня, то й нехай доглядає тата з мамою. В той вечір я поїхала додому, більше в село не повернуся. Не можу пробачити свою рідню

Зараз я доросла та вже давно самостійна жінка. Маю власну сім’ю та дітей. Але дуже сумно, що мої рідні виявилися такими людьми.

Все своє дитинство я відчувала себе непотрібною дитиною. Заміж мама вийшла тільки тому, що дізналася, що чекає мене. Через три роки у неї з’явилася ще й моя сестра Тетяна. Вона була довгоочікуваним дитям, мама її дуже любила. До неї все сімейство ставилося з неймовірною теплотою. Тоді, будучи ще зовсім малою дитиною, Таня проявляла наполегливий і егоїстичний характер, але це тільки розчулювало моїх батьків. Їй було дозволено все. Хоче вона іграшку дорогу, будь ласка, вона ж молодша, говорили батьки, купуючи мені ляльку, на яку залишилися гроші.

Тетяна у батьків була завжди на першому плані. З нею робили уроки, водили в секції, милувались її блакитними очима. Мені доводилося самій пробивати дорогу в життя. Сама шукала собі заняття. Записалася в безкоштовну секцію шахів, в школі була зразковою ученицею. Вступила до університету, постійно підробляла. Але це сприймалася, як належне.

А от моя рідна сестра, Тетяна, усім на радість виросла справжньою красунею. Батьки і всі родичі нею захоплювалися та пишалися. Завдяки батькам вона отримала золоту медаль в школі. Вступила до університету на платне відділення. Всі ці роки вона гарно одягалася в модні речі, завжди обідала в кафе, в звичайну їдальню вона ходити не хотіла.

Коли мені виповнилося 20 років, я зрозуміла, що мені набридло бути другим сортом в сім’ї. Зібрала речі і переїхала в інше місто. Мене ніхто не вмовляв залишитися, не просив швидко повернутися. Періодично я дзвонила батькам. Але вони були холодні до мене, постійно розповідали про успіхи Тані, а моїм життям цікавилися дуже мало, я й тоді перестала телефонувати, а самі вони мені жодного разу так і не подзвонили.

Незабаром я вийшла заміж, маю двоє дітей. Своїх синів я люблю однаково. Ми з чоловіком фінансово забезпечені люди, займаємося бізнесом.

Батьки мої постаріли за ці роки. Тато занедужав. Я стала допомагати батькам фінансово. А Тетяна проживала разом з ними. Заміж так вона і не вийшла. Каже, що не змогла знайти гідного її красі чоловіка. Коли я приїхала в черговий раз в село, то мама стала мене дорікати в тому, що я недостатньо їм допомагаю. А я сказала, що Таня теж їхня дочка і вона повинна доглядати батьків нарівні зі мною. Ми тоді посперечалися.

Я ще в той вечір поїхала додому. З сумом розповідала чоловікові про своє дитинство. Батьки все своє життя присвятили Тетяні, нехай вона їм зараз і допомагає. Я і так занадто багато для них роблю. Гроші надсилаю щомісяця, вони в моєму дитинстві для мене такого не робили. Я сама вже з 14 років працювала, то собак вигулювала, то квартири прибирала. Все найкраще у батьків для моєї рідної сестри було, а мені обноски від маминих подруг. Не пам’ятаю жодної нової речі, що була куплена батьками особисто для мене. Більше приїжджати до них в село я не хочу. Надсилати гроші буду, але бачити їх не хочу. Я жодного доброго слова від них за все своє життя не почула.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page