На сьогоднішній день мені 30 років і я мама двох маленьких діток – донечку та синочка.
У декреті я знаходжуся вже майже 5 років і весь цей час єдиним годувальником у нашій сім’ї є мій чоловік.
Живемо ми з Дмитром в досить таки невеликому місті, з маленькими зарплатами, де проблематично знайти якийсь суттєвий підробіток або більш високооплачуване робоче місце.
Хоча чоловік приносить всю зарплату додому, для родини цих грошей завжди виявляється мало.
А, останнім часом, взагалі нам доводиться добре економити, щоб ні в кого нічого не позичати, і щоб на все вистачало і жити без грошових великих проблем.
Я вже дуже багато часу не купувала собі якісь красиві речі, не кажучи вже про похід у ресторан або поїздці у відпустку. Звісно, я розумію, що багато людей зараз так живе, тому нічого дивного, ми звикли і я не скаржилася на це, бо часи важкі і не до розкоші та відпусток зараз зовсім.
Для мене купити косметику по акції – це вже велика радість, адже кожна жінка любить такі дрібнички та хоче гарно виглядати.
Дмитро зараз працює всього лише з одним вихідним днем в тиждень і постійно ходить втомлений, щоб допомогти мені вдома у нього вже сил немає, і я його добре розумію, хоча мені теж зараз самій непросто.
З дітьми зараз мені чоловік не допомагає взагалі, адже й так втомлюється на роботі, у нього її багато.
Все, що в нас виходить заощадити та відкласти, рано чи пізно витрачається на іграшки для дітей, аптеки, або нові речі для них.
Я намагалася якийсь час працювати на дому – закінчила курси з макіяжу і зачісок, але діти завжди заважали приймати клієнтів, і мені довелося це кинути і цю справу.
Коли людина приходить до тебе додому зробити зачіску чи манікюр, а ти постійно відволікаєшся і бігаєш до дітей. То кому це сподобається? Я сама розумію добре таких підхід.
Найприкріше в цій ситуації – що моя мама дуже добре знає про те, яке у нас важке матеріальне становище і повністю це ігнорує, вона вважає, що це не стосується її.
Все, що внуки від неї бачать – це подарунки-дрібнички і солодощі до чаю.
Вона тільки кілька разів допомагала нам – оплатила недорогу коляску, коли у нас з’явилася друга дитина, і допомогла зробити простенький ремонт в нашій квартирі.
Єдина реакція мами на всі мої скарги:
«Ти доросла людина, вже сама добре знала на що йшла. Мені, свого часу, теж було важко тягнути трьох дітей, але я впоралася, і ти впораєшся».
Моя мама завжди вважає мене справжньою ледаркою. Каже, що я весь час відпочиваю, що при бажанні я могла б віддати дітей в садок, хоча молодшій моїй дитині всього півтора року і вона хвороблива.
Вона докоряє мені у виборі чоловіка – мовляв, у нього навіть вищої освіти немає, і я знала, що він безперспективний роботяга, який багато не заробить.
Крім цього, після першої дитини, моя мама часто просила у мене добре подумати, чи потрібна нам друга дитина. І вмовляла мене повернутися до роботи.
Я, щиро кажучи, розумію, що частка правди в її словах є – у нас дійсно завжди було не дуже хороше фінансове становище, але ж люди і в гірших ситуаціях ростять діток своїх і справа навіть не в грошах.
Моя мама витрачає всі свої гроші на відпустки, покупки, відпочинок, а іноді навіть на косметичні процедури, вона гарно одягається, доглядає за собою добре навіть і в такий час.
З іншими онуками ситуація така ж – вони від неї отримують тільки якісь іграшки і квитки на розваги, але мої брати більш забезпечені і їх сім’ї в допомозі мами потреби не мають.
Я не розумію, як можна не допомагати своїй рідній дочці, яка знаходиться у важкій життєвій ситуації, і як можна в її віці так бездумно спускати великі суми на дрібниці.
Невже вона не розуміє, що коли у неї почнуться проблеми з самопочуттям в старості, брати мої, адже вона має ще двоє синів, і їхні дружини, мамині дві невістки, навряд чи стануть сидіти з нею і допомагати мамі доведеться саме мені.
Хіба вона не має мені допомагати, щоб і я в старості їй допомогла? Чи мені відмовитися від неї, як вона відмовилася зараз від нас?
Фото ілюстративне.