Свої гроші на заробітках в Італії я важко заробляла, тому вирішила, що треба їх витратити з розумом.
За 15 років сума назбиралася чимала, і найкращим капіталовкладенням, звичайно, була б покупка нерухомості.
Взагалі, їхала я на заробітки, щоб допомогти дітям.
У мене з чоловіком є дві доньки. Жили ми у своєму невеликому домі за містом.
Будинок був старий, вимагав ремонту, і я постійно хвилювалася, що як прийде час, дочкам буде соромно старостів додому привести.
Я не раз говорила чоловікові, щоб він трохи рухався. Але він мене не слухав, коли інші чоловіки вже почали їздити на заробітки і заробляти, то мій лежав на дивані і казав, що нам вистачить і того, що є.
Дочки виросли, обоє поступили в університет і поїхали вчитися в обласний центр.
Тоді я і вирішила їхати в Італію, там у мене вже кума була. Вона відразу попередила, що легко не буде, та я розуміла, що надії на чоловіка немає, і треба їхати, щоб заробити дочкам на придане.
Поки старша дочка закінчила навчання в університеті, я вже мала гроші на однокімнатну квартиру.
Приїхала, купила житло і оформила зразу на доньку.
Ще через чотири роки я купила таку ж однокімнатну квартиру молодшій доньці, і теж оформила її на неї.
Дочки тоді раділи, не могли надякуватися, бо не всім щастить відразу після весілля жити в своїй квартирі.
Я подумала, що свій материнський обов’язок перед дітьми я виконала, а далі вже нехай з своїми чоловіками разом працюють і заробляють.
Відтоді я стала збирати гроші для себе, і нещодавно купила собі будинок. Купила вже готовий, люди в нашому селі продавали терміново.
Дім великий, новий, дуже красивий. Я планую розлучитися і коли повернуся в Україну, буду жити в ньому сама.
Але мої дочки навіть такої думки не припускали, що я сама хочу жити.
Першою на оглядини будинку прийшла старша донька, відразу почала планувати, хто і де поселиться.
Я її заспокоїла, кажу, це мій будинок і жити я тут буду без вас, одна.
Вона дуже образилася, подзвонила сестрі.
Відразу прибігла і молодша донька, вона теж сподівалася, що я її покличу до себе, і це логічно, бо у нас прийнято, що біля батьків живуть молодші діти.
Але їй я відповіла те саме, що і старшій.
Дочки пішли і перестали зі мною спілкуватися.
На розлучення я вже теж заяву подала.
Чоловік не проти, за стільки років він вже звик жити сам, може навіть хтось у нього і є, не знаю.
Будинок, в якому ми жили, я залишаю йому. Так що тут все в порядку.
Не розумію лише, на що саме образилися мої доньки?
Обох їх я і так до себе б не взяла, а візьму одну – інша образиться, так що це теж не варіант.
Тому рішення свого я не зміню, але хочу якось налагодити стосунки з дітьми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
