– Ні, я, звичайно, досить таки гарно та твердо розумію, що ніхто нікому нічого не винен, в першу чергу кожна людина має турбуватися про себе! – розповідає 32-річна Ольга. – Але десь в глибині душі сподівалася, що мама таки добре допоможе нам з житлом, адже надії зараз іншої у нас з чоловіком немає. А тут дізнаюся, що вона квартиру бабусину виставила вже на продаж і хоче купувати будинок в Одесі. Квартира ще не продалася, грошей немає, але мама вже прописалася на сайтах одеської нерухомості і активно вибирає собі усі підходящі варіанти будинків.
– Взялася не на жарт, мабуть, раз так серйозно підійшла до цього питання.
– Ага. Так якби ж то сама дивилася, вона мені ці посилання відправляє прямо, дзвонить по чотири рази на день! «А ось цей варіант подивися, як тобі він, чи підійде? А ось цей? А який більше подобається?» Я кажу їй, мамо, це дім твій, він тобі повинен подобатися, я тут причому? А вона мені заявила, що я невдячна донька, що будинок цей вона купує не для себе, а для онуків, щоб вони там жили все літо, самій їй нічого не потрібно. Ні, ну як? Онукам! Я кажу, мамо, а ти в курсі взагалі, що внукам твоїм жити ніде, яка там Одеса! Свого житла немає, і коли буде, взагалі незрозуміло, нам зараз дуже не просто, бо наші всі гроші йдуть на оренду житла.
Дітей у Ольги і її чоловіка двоє – п’яти та двох з половиною років. У старшого сина проблеми з самопочуттям, вона часто з ним їздить по фахівцях, постійно сидить в санаторіях.
Всі роки Ольга активно займається з сином вдома. Але цієї осені діти підуть в садочок, а Ольга на роботу. Як і що вийде з цим, поки незрозуміло жінці зовсім, але виходити все одно треба – гроші їм потрібні зараз, бо ситуація дійсно непроста. Настав час вирішувати щось з житлом, і так вже затягнули з цим дуже, що далі просто нікуди вже. Хоча б однокімнатну квартиру купити, щоб був дах над головою на самий крайній випадок.
Своєю нерухомості у Ольги і у її чоловіка поки що небагато – це частки в квартирах батьків. У Ольги одна третина в двокімнатній квартирі з мамою, у чоловіка – чверть в трикімнатній квартирі з його родиною.
Звичайно, власність це зовсім формальна, користуватися нею вони не зможуть все одно, принаймні, поки батьки живі, в квартирах живуть вони і житимуть ще довго.
Правда, у мами Ольги є ще й друга двокімнатна квартира, а 6 років тому дісталася їй у спадок. Та двокімнатна квартира здавалася і приносила завжди не великий, але стабільний дохід.
Коли Ольга виходила заміж, боязко запитала маму, чи не зможуть вони з чоловіком хоча б деякий час пожити в тій квартирі. Мама відмовила, але не навідріз. Мовляв, поки ви молоді і працюєте, орендуйте собі самі житло або беріть кредит на нього, справляйтеся самі.
А якщо будуть якісь проблеми – звільнення, наприклад, декрет – то тоді мама поділиться доходом від орендарів. Але в квартиру пускати їх не буде, тому що це пустити легко, а вигнати потім дуже непросто.
Ольга прийняла цю інформацію до відома, і через кілька років, коли дізналася, що чекає дитину, нагадала мамі про її обіцянку поділитися грошима з оренди в разі форс-мажору.
– Мама округлила очі – вона ніколи такого не говорила! – усміхається Ольга. – Напевно, каже, ти щось не так зрозуміла мене. Так, ви чекаєте дитину, живете на орендованій квартирі, але ж це ваш вибір! Ви дорослі люди, повинні самі думати, де жити і планувати своє життя. Прикро було, звичайно, але що поробиш? Квартира мамина, вона має право робити з нею все, що хоче, а я ж, виходить, зовсім прав до неї не маю.
Всі роки Ольга переконує і вмовляє саму себе, що все нормально, справедливо і мама діє абсолютно правильно. Вона взагалі молодець, живе сама, на свої гроші, про допомогу ніколи ні дочку, ні зятя не просить, у Ольги нічого не просить, онуків любить, особливо молодшу.
– А потім випадково дізналася, що мама виставила свою квартиру на продаж, і все знову спливло на поверхню душі! – ділиться Ольга. – Дуже важко збирати на своє житло, коли живеш в орендованій квартирі, з дітьми практично неможливо. Думаю, у нас ні кола ні двора, а мама будинок зібралася біля Одеси купувати, дачі їй ще не вистачає!
А недавно з’ясувалося, що дачу мама купує для своїх онуків.
– Якщо ми з чоловіком будемо жити і працювати в столиці, та ще й платити кредит – ну яка може бути дача біля моря? – зітхає Ольга. – Відпустки влітку невеликі, квитки коштують грошей. Відпустити дітей з мамою? Ідея, звичайно, непогана, але сумнівна. Вона тут, у столиці, онуків не взяла жодного разу в гості з ночівлею. Невже візьме на три місяці на дачу? Та я сама хвилюватимуся, адже вони ще малі, їй непросто буде з ними впоратися.
Краще б двокімнатну цю не продавала, а їм би віддала, хай навіть і тимчасово, на кілька років – ось це була б допомога, міркує Ольга. А так – це якась насмішка. Купувати дачу людям, у яких житла немає? В голові не вкладається. Але мама вважає, що дітей треба вивозити на море, і крапка.
Нехай мама робить, що хоче, купує цю дачу, нічого лізти?
Або спробувати ще і ще раз донести, що дітям не потрібна дача, а потрібно житло, бо жити їм дійсно ніде?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
