Шкода, звісно, але мій чоловік таки занадто економна та дуже жадібна людина і зараз це для мене не новина, я зрозуміла це не відразу, на жаль. Макар дуже любить рахувати всі свої гроші до копієчки, і навіть просить у мене іноді показувати йому чеки після покупок, коли я повертаюся з магазину, тому на базар я не ходжу, адже там чеків не дають, я дуже здивувалася, коли він мене вперше попросив показати рахунок, коли я повернулася якось з магазину.
Макар дуже часто залишається незадоволеним, якщо я купую те, без чого наша сім’я, на його власну думку, могла б навіть дуже легко обійтися, і постійно відкладає гроші на якийсь «чорний день», що для мене незрозуміло, адже я хочу жити добре сьогодні, а не чекати якихось там нехороших і чорних днів.
Я, хоч і не є надто економна людина, але непотрібні витрати теж не люблю, тому до його спокійних зауважень ставлюся цілком з розумінням. Зрештою, чоловік – головний годувальник у нашому домі, і набагато більша частина наших загальних заробітків він тягне на собі, ну склалося вже так. Я теж намагаюся щось заробляти, але так як у нас маленька дитина, то мені найчастіше доводиться сидіти з ним вдома. Свекруха і моя рідна сестра іноді погоджуються посидіти з малюком, але таке буває не часто і з дитиною доводиться сидіти лише мені одній.
Дитина часто нездужає, тому в садок його віддавати я не хочу, мені спокійніше, коли він вдома сидить. Єдиний варіант, що дозволяє мені нормально працювати, поки син не піде в школу – це пошук няні, яка б мені могла б суттєво допомагати і турбуватися про дитину мою. Я неодноразово розмовляла про це з Макаром, але він сказав, що так як у мене була довга перерва в роботі, то зараз мене ніхто не візьме на високий оклад і заробляти добре я не зможу, а починати все з нуля – собі дорожче, тому що наша сім’я більше витратить на виплату зарплати няні для нашого сина, ніж я зароблю на своїй роботі, тому цей варіант для нас ще зараз відразу не має великого сенсу. Було прикро, але довелося змиритися з рішенням Макара, я прислухалася до його слів.
А мені дуже хочеться стати фінансово незалежною, щоб не звітувати перед своїм чоловіком за кожну витрачену копійку зайвий раз. Я навіть закінчила курси по зачісках, і зараз підробляю на дому, коли син знаходиться у мене на очах, але це не має великого попиту, і клієнти у мене бувають вкрай рідко, адже всі хочуть гарних умов та більш уважного ставлення до себе, а біля мене постійно мала дитина поруч і я не можу приділити людям достатньо уваги, дуже часто відволікаюся на сина, їм це не подобаються, це займає більше часу ніж вони розраховували. Тому, за рахунок малої ціни, люди до мене ходять, але це дуже рідко і якоїсь серйозної суми так не заробити, хіба на солодощі для дитини, але не більше, на жаль.
Нещодавно я дізналася, що чоловік, який знає, як сильно я хочу піти на роботу, щоб заробити хоч для себе на самі елементарні речі для життя, хоче витратити на весілля свого сина від першого шлюбу величезну суму грошей, велику частину він хоче взяти зі своїх накопичень, а на іншу частину – оформити чималий кредит, який потім доведеться ще й виплачувати з нашого загального сімейного бюджету.
У мене така несподівана «щедрість» з боку Макара викликала велике здивування і незадоволення, адже навіть на наше спільне весілля мій чоловік не захотів особливо витрачатися, і дуже велику частину витрат поклав на моїх батьків. А тут він хоче влаштувати пишний банкет для молодят за свій, але правильно сказати наш спільний, рахунок.
У мене цей вчинок в голові не вкладається, адже у нас самих навіть нормального ремонту в квартирі немає, не кажучи вже про машину або про відпочинок за кордоном, ми навіть на море не їздили минулого року, хоча мені так хотілося звозити туди дитину. З якого дива раптом його дорослому синові, який сам вже працює і заробляє на життя, робити такий шикарний подарунок, якщо у нас самих на життя ледь вистачає?
Невже саме я у чоловіка викликаю бажання на всьому економити, і на інших ця його риса не поширюється зовсім? Вже краще б дав мені гроші на няньку, щоб я змогла повернутися на роботі і заробляла гроші, щоб ми жили, як всі люди, а не рахували копійки.
Фото ілюстративне.
