З Ольгою я знайома ще з часів університету, ми були найкращими подругами. А потім наші долі на кілька років розійшлися. Я 5 років була на заробітках в Італії, тепер купила квартиру в рідному місті, повернулася. Але поки ще думаю, чи залишуся, чи поїду ще на рік-два.

Коли я приїжджаю додому, завжди знаходжу хвилинку, щоб зустрітися з Ольгою. Днями була у неї в гостях і вона дуже сильно мене здивувала. Ольга купила нову люстру і треба було її якось повісити. Я знала, що у Ольги є старший рідний брат Іван.

– Брата попроси, – кажу. – Там справ на п’ять хвилин, люстру повісити. Він точно не відмовить.

Говорила я так впевнено тому, що у мене самої теж є рідний брат. Так він мені дуже допомагає. Я всі ці роки з Італії йому гроші висилала, він мені квартиру вибирав, я лише приїхала на процес купівлі-продажу. Потім брат займався ремонтом в моїй квартирі. Я була впевнена, що це у всіх так, адже рідні мають один одному допомагати.

Грошей у Ольги справді негусто. Після розлучення вона одна виховує двох дітей. Аліменти від колишнього чоловіка мізерні, зарплата у Ольги невелика. Подруга намагається не сумувати і про гроші особливо не думати – діти ситі, більш-менш одягнені і добре. Нити і скаржитися собі дорожче – таких ніхто не любить.

Із родичів у Ольги поруч лише брат та його сім’я – дружина та діти.

Стосунки у них, наскільки мені відомо, теплі і дружні: вони частенько зустрічаються, брат часом дарує племінникам, дітям Ольги, хороші подарунки на дні народження і Новий рік, його дружина віддає хороші речі свого сина і віддає дітям Ольги.

Родина брата живе дуже заможно. До того ж, у брата Ольги справді золоті руки: він чудовий майстер-оздоблювальник, займається ремонтами, у нього своя бригада і запис на місяці вперед. Працює багато, може виконувати відмінно ну практично всю чоловічу роботу, яку тільки можна уявити – і з обробкою, і з електрикою, і з сантехнікою.

У Ольги в квартирі, якщо чесно, просто маса «чоловічої роботи», що накопичилася за чотири роки її самостійного життя. Те, що простіше, бачу Ольга намагається зробити сама, але є такі речі, з якими їй самій не впоратися.

Нещодавно у Ольги зламалася пральна машина. Виявилося, якась дрібниця, майстер усунув несправність за кілька хвилин – але викласти довелося круглу суму. Ольга заплатила за ремонт, просидівши потім пів місяця на хлібі та воді.

– Слухай, я тебе не розумію, навіщо ти витрачаєш гроші! – кажу. – У тебе брат – золоті руки! Попроси його! Ну, зрештою, даси гроші… але менше, ніж сторонній людині. Зате якісно зробить і від душі!

Але Ольга принципово до брата з таких питань не звертається. Неправильно, вважає вона, просити про щось родичів, навіть за гроші. Просити про щось – напружувати стосунки, а рідних людей поруч із Ольгою і так не густо. З якого дива той же брат витрачатиме на Ольгу і її проблеми свій час і сили, забираючи їх у своєї сім’ї та дітей, які й батька-то цілодобово не бачать – він постійно на роботі? Ні. Простіше запросити когось чужого та заплатити за прейскурантом.

З іншого боку, брат теж, незважаючи на прекрасні стосунки, жодного разу не запропонував Ользі допомогу. Хоча в квартирі її буває досить часто, і вже його досвідчений професійний погляд, напевно, чудово бачить, що все тут буквально вимагає застосування сил. Ручки біля меблів відвалюються, диван зламаний, підлога ходить ходуном, холодильник підтікає, кахель відвалюється, витяжка не працює вже кілька місяців.

Тут і просити не треба, і так усе видно. Цілком міг би взятися і зробити хоча б щось. Мимохідь дверцята кухонної шафки підкрутив би, наприклад, але ні. Брат мовчить, Ольга не просить ні про що, і віддає гроші, які в неї які не зайві, стороннім людям.

Мені їхню сім’ю не зрозуміти. І брат неправий, міг би й допомогти, та й Ольга має просити про допомогу, це правильніше, ніж сидіти потім із дітьми на макаронах через хибну гордість.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.