Нещодавно моїй подрузі Оксані виповнилося 35 років. Її я знаю ще зі школи.
За місяць до дня народження Оксана всім розповідала, що будемо відзначати свято в дорогому ресторані, бо вона любить показати, що живе заможніше за багатьох своїх друзів, які навіть в кафе на каву сходити не завжди можуть собі дозволити, адже економлять на всьому і краще куплять каву в маленькому магазинчику біля метро. Мені, чесно кажучи, взагалі дивно було слухати подібне, але я мовчала.
Подруга моя всім хизувалася, що вже купила собі гарну сукню за 5 тисяч гривень, замовила вишукане меню, щоб усіх присутніх здивувати.
Під час цих розповідей, всі готували гарні подарунки, бо знали, що ресторан це великі витрати, тому відповідно і готувалися. Я придбала для подруги гарний набір якісного посуду за дві тисячі гривень.
А за тиждень до святкування Оксана всіх нас здивувала, сказала, що буде гостей запрошувати додому.
Вдома і їжа смачніша і якісніша, і атмосфера дружелюбна, і мама Оксани погодилася приїхати і наготувати різних смачних страв.
В той вечір мені було соромно за подругу. Квартира у Оксани двокімнатна, одна кімната дитяча, вона постійно була замкнена на замок, щоб ніхто туди не заходив, бо подруга знесла туди всі зайві речі і коробки. Діти разом з дорослими тулилися в одній кімнаті і маленькій кухні.
Окрема тема – це святковий стіл. Більшість страв були замовлені з ресторану, але все то легенькі салатики, якісь бутерброди, багато листків салату. Вже за пів години стіл був, майже, порожній. Я вже сама сиділа і нічого не їла, щоб іншим дісталося. мені було соромно за свою власну подругу.
А, якщо взяти до уваги, що ми з чоловіком взяли на свято ще й малого синочка, то нічого крім вареної картоплі там не було що йому дати. Через годину вже взагалі нічого не залишилося і Тетяна спокійно замовила три піци на 20 людей, яку доставили нам аж через годину.
Не встигли гості піцу з’їсти, як іменинниця поставила на стіл торт, навіть не запропонувавши чаю і стала натякати, що пора вже себе тихіше поводити, бо сусіди будуть скаржитися, а її діти скоро лягатимуть спати. І гості стали розходитися по домівках.
Я теж вже збиралася йти, але Оксана попросила посидіти з її донькою годину, поки вона прибере зі столу. Я не могла їй відмовити, адже вона ще й іменинниця, поки наші чоловіки пили на кухні каву, я сиділа з дітьми.
Оксана пішла до себе в кімнату розглядати подарунки та відкривати конверти і вийшла до мене дуже незадоволена. Вона ще довго говорила, що дуже рада, що не святкувала день народження в ресторані, адже гроші їй не вирнулися б, а так вона ще “в плюсі” залишилася.
Я була така здивована словам Оксани. Вона ніколи не була такою, навіть не знаю чому вона так змінилася. Чоловік у подруги менеджер великої фірми, він заробляє гарно, мають вони по машині. Оксана теж заробляє, як я, 15 тисяч гривень. Ну як можна бути такою людиною?
Або це я не звикла до такого, можливо зараз так всі люди святкують, а я одна готую купу страв, що аж столи гнуться.
Наступного разу я добре подумаю, перед тим, як йти на свято до Оксани. Я не жадна людина, але розкидатися грошима теж не люблю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – shponder.
