Нещодавно у моєї мами був день народження, так вона навіть відмовилася від подарунка. Сказала, що їй від мене нічого не треба. А все тому, що я знову не вгодила своїй молодшій сестрі. Мама вважає, що якщо ми з чоловіком заробляємо більше, то повинні ділитися з сестрою.
Мені 30 років, я одружена, є син. У моєї сестри теж є чоловік і двоє маленьких дітей. Я люблю свою сестру, але не вважаю, що досі повинна опікуватися нею, адже у неї є чоловік і ми давно уже живемо дорослим, самостійним життям.
Справа ось у чому. Ми купили собі новий ноутбук, мама коли побачила, тут же скомандувала, щоб старий ми віддали сестрі, бо в неї двоє дітей і їм пригодиться. Але я продала ноутбук, як і планувала, бо коштує він не дешево і віддавати його племінникам, щоб вони грали на ньому ігри, я не збиралася. А мама, виявляється, вже пообіцяла його внукам. Тому і образилася на мене.
Був нещодавно ще один випадок, коли мама все вирішила за нас. У сестри захворіла дитина, вона зателефонувала в швидку, але там виникли якісь проблеми, сказали самостійно везти дитину в лікарню. У нас з чоловіком є машина, у сестри немає. Але ми живемо на іншому кінці міста. Мама подзвонила і зі сльозами просила, щоб ми поїхали, забрали сестру з дитиною і відвезли їх до лікарні з іншого кінця міста. Від пропозиції викликати таксі відмовилися з великим шумом.
У підсумку ми поїхали, звозили. А через день я захворіла, а ще через два дні мій син. Поговорила з мамою про те, який сенс був в цій акції, щоб хворіла не тільки дитина сестри, а й вся моя родина? Адже таксі було б і дешевше, і простіше, і ніхто б не заразив нас, мені сказали, що я невдячна і рідня повинна завжди бути разом!
За фактом моя сім’я фінансово заможніша і успішніша, ніж у сестри, але при цьому батьки завжди кажуть, що все, що я роблю – неправильно! Робота у мене погана (так, працюю багато, зате прибуткова!), чоловік добре заробляє (він у тебе черствий і трохи що трапиться, кине тебе), син у мене невихований (відмінник і спортсмен) і все, що я роблю, все неправильно.
Зате сестра завжди ідеальна: чоловік у неї найкращий (два роки на її шиї сидів, роботу не міг знайти), і мені потрібно в усьому з неї приклад брати.
У підсумку з матір’ю посварилася, каже, і з святами мене не поздоровляйте, і нічого мені від вас не потрібно! Але я так не можу! Як я можу не привітати свою матір? Я ж себе буду почувати винною. А чоловік каже, забудь. Що це? Як вести себе?
Фото ілюстративне – pinterest.
