fbpx
Життєві історії
Нещодавно у мого чоловіка був ювілей – 55 років. В ресторані зібралося багато дорогих для нас людей: родичів, друзів, сусідів. Прийшла і донька з зятем, і свати. І тут, як грім серед ясного неба, до банкетного залу заходить молода жінка з сином. Хлопчику приблизно років шість. Я звернула увагу на те, що коли вони зайшли, Володимир змінився в обличчі. І я, і всі присутні гості відчули, що це щось не те. Хлопчик підійшов до мого чоловіка і сказав: «Тату, вітаю тебе»

Я вийшла заміж відразу після інституту. Володимир був моїм одногрупником, ми зустрічалися три роки і після закінчення одружилися. Починали все разом, відкрили невеличкий бізнес, який тепер приносить нам чималі доходи. Всі роки я працювала нарівні з своїм чоловіком, навіть коли народила донечку, не відходила від справ.

Зараз нам з чоловіком 55 років, в шлюбі ми вже 33 роки. У нас є доросла дочка і внук. Всі завжди вважали, що у нас міцна і щаслива сім’я. І я теж так думала до деякого часу.

З чоловіком жили добре, я була вірною дружиною і подругою. За роки сімейного життя нам вдалося побудувати будинок, купити кілька авто, квартиру доньці. Відпочинок за кордоном, подорожі, все це ми легко могли собі дозолити.

На початку вересня у мого чоловіка був ювілей. Ми вирішили святкувати з розмахом. Володимир, як завжди, зайнятий, тому організацією свята зайнялася я. Найкращий ресторан в нашому місті зібрав 55 гостей – дорогих для нас людей: родичів, друзів, сусідів. Прийшла і донька з зятем, і свати.

І тут, як грім серед ясного неба, до банкетного залу заходить молода жінка з сином. Хлопчику приблизно років шість. Я звернула увагу на те, що коли вони зайшли, Володимир змінився в обличчі. І я, і всі присутні гості відчули, що це щось не те.

Хлопчик підійшов до мого чоловіка і сказав: «Тату, вітаю тебе». Я стояла ошелешена, в залі повисла тиша. Володимир взяв дитину на руки і вони троє вийшли на вулицю.

Потім чоловік сам мені зізнався, що у нього весь цей час була інша жінка, вона молодша за нього на 22 роки і у них є дитина, якій шість років.

Йти з сім’ї до неї він не хоче, тому та жінка і прийшла на свято, щоб заявити про те, що вони існують. Володимир клянеться, що більше її не любить і хоче бути зі мною. Просить у мене вибачення. І ставить тільки одну умову, допомагатиме цій дитині матеріально і брати участь у її вихованні. Я намагаюся його пробачити, але життя втратило сенс. Його зрада не дає мені спокійно жити. Вона майже з ним не спілкується, тільки постійно просить гроші на спільну дитину.

Зараз ми живемо в різних містах і бачитися з нею він не може, тільки розмовляє по телефону (говорить, що так він дізнається у неї про дитину). Я кожен день думаю, чи правильно я зробила, що не пішла від нього, коли дізналася про його зраду. Як тепер можна побороти в собі недовіру до нього і жити і далі разом?

Фото ілюстративне – seldon.news.

facebook