Нещодавно у моєму житті трапилася не дуже приємна історія, пов’язана вона з моєю найкращою подругою.
Пишу сюди, бо мені образливо, хочу розібратися, хто з нас не правий, і як в нашому випадку було б вчинити правильно.
З Тетяною ми дружимо ще з дитинства, я вважала її своєю найкращою подругою.
А виявилося, що це не так. І мені дуже прикро від цього.
Коли їй потрібно, я без зайвих слів допомагаю, а коли її допомога знадобилася мені, подруга допомогла мені, але за гроші.
Кілька тижнів тому у Тетяни погіршилося здоров’я. Їй лікар прописав курс масажів. Але Таня вирішила, що це для неї дорого, адже один масаж коштує у нас мінімум 400 гривень.
Я за освітою медсестра, і вмію робити масажі. Тетяна мене попросила їй допомогти, і я, звичайно, не відмовила.
Приходила я до неї три рази в тиждень. Їздити, звичайно, було далеко, Тетяна живе від мене на іншому кінці міста, але дружба є дружба.
Так тривало місяць. Це дало результат, подруга стала почувати себе значно краще.
Тетяна мені була дуже вдячною, каже, що навіть не знає, що б вона без мене робила.
Я ж вважала, що нічого надзвичайного я не роблю, можу допомогти подрузі – отже, маю допомогти.
Мій чоловік тоді мені сказав, що я не правильно роблю, що не беру з Тетяни зовсім ніяких грошей, мовляв, така допомога не цінується. Можна було меншу суму взяти, але ж не повністю безкоштовно, ще й свої власні гроші на проїзд витрачала.
На що я йому пояснювала, що не все в цьому житті вимірюється грошима, і що я роблю я це по дружбі. Про які гроші може йтися між друзями?
Наприкінці курсу Тетяна мені щиро подякувала та подарувала шоколадку. Це було необов’язково, але все одно приємно.
Після того якийсь час ми з нею не бачились. У мене робота, у неї робота, плюс ще живемо далеко.
Нещодавно у мене порвалася весняна куртка. Нову купити я поки-що не можу, тому вирішила відремонтувати цю.
Згадала, що Тетяна вміє шити. Зателефонувала я подрузі, і попросила залатати мені куртку.
Вона погодилася, сказала, щоб я ввечері до неї приїхала, а вона гляне, що можна зробити.
Я зраділа, адже Тетяна з її золотими руками точно зможе мені допомогти.
Увечері я купила тістечка до чаю та поїхала до подруги.
Вона оглянула мою куртку та сказала, що зможе допомогти. І коштуватиме це п’ятсот гривень.
Тетяна побачила, як я здивувалася, тому відразу поспішила пояснити, що це вже зі знижкою, в ательє за таку роботу більше візьмуть.
Ми попили чай із тістечками, віддала я їй ті 500 гривень, які у мене були практично останніми.
Куртку вона мені того ж вечора зробила і віддала, там роботи було на 15 хвилин.
А я зробила висновки, що по дружбі та безкорисливо щось роблю тільки я. А ось моя подруга свого не проґавить.
Не знаю, може, позиція Тетяни і правильна, але мені такий підхід неприємний.
Тим більше, що я ж їй говорила, що я не маю грошей на нову куртку і взагалі з фінансами погано.
Я ось за свою допомогу грошей не просила.
Хто з нас правий?
І як поступати в подібних ситуаціях – не брати грошей з друзів, чи платити за все і в повному обсязі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.