Мої родинні стосунки доволі заплутані. Моя мама рано залишилася сиротою, їй було всього п’ять років, коли не стало її мами. Її, маленьку дівчинку, відвезли до бабусі, але через рік, коли її тато знову одружився, маму забрали назад в сім’ю і незабаром у них народилася ще одна дитина, мамин брат.
Бабуся не хотіла віддавати її назад, боялася, що мачуха буде її ображати, що вона буде народженій дитині замість няньки, але її ніхто не послухав. І мама повернулася жити в сім’ю до свого рідного батька. На щастя, найгірші побоювання бабусі не справдилися, маму в новій сім’ї прийняли добре.
Коли мама згадує про своє дитинство, то каже, що всяке було, але ніколи не говорить про свою мачуху погано і зараз вони нормально спілкуються, більше того, майже всі канікули я проводила у них.
У мене є рідна бабуся, батькова мама, але там я нелюбима внучка, як і моя мама, яку бабуся чомусь не злюбила з першого дня. Бабуся і дідусь раділи успіхам і завжди чекали в гості інших онучок, дітей татової сестри. Я іноді їздила до них, тато наполягав, щоб я провідувала його батьків і ставилася до них з повагою, бачила, що вони не дуже-то і раді мені.
Тоді було дуже прикро, особливо, коли на той момент у них гостювали мої двоюрідні сестри. Я помічала, яке різне ставлення до мене і до них, дзвонила мамі, щоб дозволила виїхати звідти, за що вдома отримувала від батька: «Значить, ти ведеш себе неправильно, раз вони тебе не люблять». А що я там повинна була робити?
Зараз я заміжня і в мене в самої вже є своя маленька дитина, а моя двоюрідна сестра недавно розлучилася. Звичайно, що наша бабуся дуже шкодує свою улюблену внучку і переймається її бідою.
Нещодавно у бабусі був ювілей. Ми приїхали до неї в гості, від себе з чоловіком я купила їй в подарунок мультиварку. Сестра приїхала одна і без подарунка. Натомість, бабуся зробила подарунок їй: при всіх гостях повідомила, що записує на неї свою квартиру.
А потім додала: «От би Олесі такий чоловік, як у тебе, і за що тобі таке щастя випало?» Після цього я дала собі слово до них не їздити, спілкуюся тільки з маминою мачухою, вона залишилася одна, дідуся вже немає два роки.
Ця бабуся зовсім чужа мені людина, як і моїй мамі, у неї є рідний син і внучка, але я ніколи не помічала, щоб вона нас розділяла. Бабуся завжди рада нашим приїздам, особливо якщо збираємося всі разом на чергове свято. Чому так відбувається, не знаю, але я її люблю і дуже їй вдячна за все. А свою рідну бабусю я викреслила з свого життя і перестала з нею спілкуватися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
