Мені 48 років, чоловік на два роки старший за мене. Ми живемо в двокімнатній квартирі, не багатії, звичайна середньостатистична сім’я. У нас є син, якому вже 21 рік. Нещодавно він ошелешив нас тим, що зустрічається з жінкою, якій 30 років. Коли ми дізналася про разючу різницю у віці, то постаралася його відговорити. Приводила різні аргументи, але все даремно. Син сказав, що досить дорослий, щоб приймати такі рішення самостійно.
Я все розумію, син ще молодий, закохався, не може раціонально мислити. Але ж я впевнена, що така велика різниця ні до чого доброго не приведе.
Я намагалася привернути в цей діалог чоловіка, але не дивлячись на те, що він також був проти таких відносин, зайняв нейтральну позицію і з сином говорити не став. Каже, мовляв, він дорослий, нехай сам вирішує.
Можливо чоловік не хотів сперечатися з сином або це просто чоловіча солідарність у них, але зайняти остаточно мою позицію не захотів. Якби він мене підтримав, може син би і послухався.
У дівчини мого сина сім’я не зовсім благополучна. Батьки часто випивають. Батько її взагалі не працює. Малозабезпечені, якщо сказати коротко. Про дівчину поки нічого поганого сказати не можу.
Син навчається в університеті. Ми оплачуємо навчання, кожен день даємо гроші на проїзд та кишенькові витрати. Останнім часом син почав просити більше готівки. Швидше за все оплачує і її проїзд також.
Нещодавно прийшов і сказав, що вони будуть жити разом. Так як вони обоє не працюють, то виходить, що жити вони будуть або у нас, або ж у її батьків. Останній варіант мене зовсім не влаштовує.
Мій чоловік вважає, що поживши разом, син зрозуміє, що вона йому не підходить. Так би мовити, на своєму особистому прикладі, на своїх помилках прийме рішення. Але все ж ідея мене насторожує. Як мама, я просто не можу допустити цього.
Нещодавно прийшли в гості до нас. Дивлюся на дівчину. Вона сором’язлива, невпевнена. Слово боїться сказати. Мовчить і дивиться.
Дивлюся і думаю, що синові краще б знайти однолітку. Нам доведеться тягнути їх обох, синові потрібно кинути навчання, щоб забезпечувати свою сім’ю, адже він поки не заробляє.
Я б хотіла поговорити з нею, чому вона вибрала собі чоловіка молодшого за неї, нехай би шукала собі однолітка, більш заможного і багатого. Навіщо ламати життя іншій людині? Син ще не довчився, не влаштувався працювати, а вже звалює на себе ношу відповідальності за нову сім’ю.
Що мені робити? Як вберегти сина від необдуманого вчинку?
Фото ілюстративне – porgi.
