Світлана з Лесею дружили ще з самого дитинства, знали вже багато років одна одну.
Ще в школу ходили, коли почали ділитися всім між собою.
Роки минали дуже швидко, згодом дівчата обоє вийшли заміж.
Жили вони в однаковому достатку, але Леся згодом з чоловіком стали швидше багатіти, а Світлана з чоловіком все не могли досягти такого добробуту, як їхні друзі, чомусь не складалося так.
У Світлани з’явилася донечка, через пару років – маленький синок.
Чимало часу вона сиділа в декреті. Працював один чоловік, тому з грошима в сім’ї було не все так просто. Адже зрозуміло, що на одну зарплату ціла сім’я не буде добре жити.
Подруги, як і раніше, дружили, приходили в гості, згодом і Леся народила синочка, стало більше спільних інтересів у них.
Світлана в усьому намагалася допомагати Лесі, завжди виручить, щось для неї придбає, хоча ніколи не просила нічого для себе і не хотіла брати гроші за свої придбання.
В сім’ї Світлани часто не вистачало грошей, адже й батьки не мали змоги допомогти, тим часом, як в сім’ї Лесі доходи лише росли.
Одного разу Світлана з донечкою були в стаціонарі, зовсім непросто було вдома чоловікові, адже довелося відпроситися з роботи і сидіти вдома з синочком.
Світлана вперше звернулася до своєї подруги Лесі за допомогою, попросила позичити їй 5 тисяч гривень, адже до зарплати чоловіка залишився тиждень, а грошей у них не було.
Але Леся відмовила подрузі:
– Ти розумієш, що ми живемо добре тільки тому, що я вдало планую наш сімейний бюджет? Я цього місяця не планувала такі витрати. Вибач, але грошей тобі позичати не буду. Щось придумаю наступного місяця, якось викручуся, запланую 5 тисяч гривень тобі на наступний місяць. На цей місяць я такі витрати й не планувала.
Світлана грошей в подруги брати не стала і ніколи в неї після того нічого не просила.
Але й спілкуватися з Лесею стала рідше, сама не дзвонила, на зустрічі з нею не ходила.
А якось Леся Світлану набрала сама, і ще й дорікнула їй. Що подруга перекреслила всю їх дружбу за стільки років, всього через 5 тисяч гривень.
Але хіба так подруги роблять, відвертаються в останній момент?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую