Мама мене виховувала сама, адже тато пішов до іншої, коли мені було всього 7 років. Я й зараз пам’ятаю, коли батько йшов, до забирав все до дрібниць, що на його думку належало йому. Мама тоді зовсім була без настрою, не очікувала, що батько так може вчинити, тому навіть не намагалася щось залишати.
За всі ці роки батько особливо мною не цікавився, платив якійсь копійчані аліменти і все на тому.
Тому коли я стала дорослішати, мама не втомлювалася мені нагадувати, що віддала для мене найкращі роки свого життя і я маю бути для нею опорою на старості років, адже вона все найкраще віддала мені.
Я ніколи не думала навіть про протилежне, але коли тобі про це нагадують щодня, складається таке враження, що я маю не відходити від мами і лише тільки й те робити, що жити заради неї, але в мене і своє життя є.
Я вийшла заміж, стали жити з чоловіком в його квартирі, окремо від батьків. Зараз у нас двоє діток, наче все добре. Всі роки свого шлюбу я часто телефонувала мамі, допомагала їй, іноді щось купувала, я завжди була поряд. Коли вона мені телефонувала і годинами розповідала одне і теж, я терпляче слухала її, адже знала, що у неї більше нікого крім мене немає.
Зараз батьки чоловіка вийшли на пенсію, моя мама теж пенсіонерка, роки збігли швидко. Вони завжди добре спілкувалися, ладнали між собою.
А нещодавно мама чоловіка занедужала, була в стаціонарі. Це потребувало чимало коштів, гроші у свекрів скінчилися і ми їм добре допомагали. Моя мама теж до свахи часто навідувалася, готувала свіжу їжу, шкодувала її. А одного разу сваха стала розповідати скільки ми грошей витратили на неї, дуже їй допомогли, без нас би вони самі не впоралися і подякувала мамі за таку хорошу доньку, яка не пошкодувала нічого для свекрухи – чужої їй людині.
Після того мама перестала ходити до свахи і тепер щодня телефонує мені. Мама дуже незадоволена, що ми свекрусі віддаємо останнє, хоча в неї ще й чоловік є. Мама моя ніколи в нас нічого не просила, шкодувала мене, адже знала, що нам самим потрібні гроші. Іноді купувала лише крупи і молоко, щоб до пенсії дочекати. А тепер теж економити на собі не хоче, раз ми так вчинили. Каже, щоб ми теж і на неї стільки грошей витрачали, як на сваху. Я розумію свою маму, але й свекруху шкода, не могли ж ми її одну залишити в стаціонарі без грошей.
Спеціально для Ukrainians.Today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
