З моїм чоловіком Богданом ми живемо разом вже багато років.
Живемо ми в місті, в невеличкій однокімнатній квартирі.
Мені зараз 65 років, а Богдану вже 67.
Ще я маю стареньку маму в селі, якій вже зараз 84 роки.
З моєю мамою жив раніше ще мій рідний брат, він самотній, дружини не стало давно.
Але мій рідний брат останнім часом мав негарне самопочуття і його діти забрали до себе жити у Вінницю.
Зараз йде весна, ще холодно, вночі бувають морози і моя мама залишилася жити одна.
Зараз їй допомагає сусідка Ольга, гріє грубку, приносить суп поїсти.
Але ж це все тимчасово, зрозуміло, що чужа людина доглядати завжди мою маму не буде.
А нещодавно сусідка Ольга подзвонила мені сама, сказала, що втомилася доглядати людину похилого віку, просить приїхати до матері.
Доглянути її, або забрати до себе в місто, бо більше вона до неї ходити не буде, лише дочекається дітей.
Та вся справа в тому, що нам зовсім немає куди забрати мою маму, адже квартира у нас дуже маленька, ледь самим місця вистачає.
І в мами жити не зможемо вже в селі, нам там дуже важко буде в її хаті, бо там зручностей немає і туалет на вулиці.
Загалом, умови відсутні нормальні взагалі, а ми вже в роках.
Ще багато років тому наша мама хату переписала на мого рідного брата, бо він з нею жив з дружиною, обіцяли доглянути батьків.
Але невістки моєї не стало 7 років тому.
Недужого брата діти забрали до себе нещодавно.
А мою маму стареньку, бабусю залишили саму, звісно, адже стареньку бабусю не хочуть доглядати, кажуть що ще молоді, мають справ багато, мовляв, їм і батька вистачає.
Тоді я швидко стала шукати в селі якусь жіночку, щоб вона доглядала за матір’ю, бо їхати в село цієї зими дуже часто не планую.
Там в людей роботи немає, тому можна знайти жінку, яка доглядатиме маму мою за 2 тисячі гривень в місяць.
Але найближчі люди чомусь не розуміють мене, родина на мене ображається, усі пліткують, не розуміють зовсім мене.
Але я не можу з нею сидіти, адже я сама з чоловіком потребуватиму догляду скоро.
Навіщо мені ще стару матір давати своїм дітям, щоб вони і її доглядали?
Хочу, щоб дітям легше було, тому сама платитиму з чоловіком за догляд за своєю мамою.
Хіба я роблю щось не так?
Діти брата хату мамину мають, а мені довелося доглядати її, до племінників докорів немає, а до мане є, бо я донька.
Але хіба я чиню щось не так?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі