Іноді мені з чужими людьми набагато простіше знайти спільну мову, робити якусь спільну справу чи братися за працю, ніж з рідними людьми.
Я лише зараз, з віком, зрозуміла, що ми можемо собі обирати друзів, з якими нам тепло і комфортно проводити час, а родину ми не обираємо, рідні люди нам даються Богом, тому, навіть, коли вони мають важкий характер та вдачу, адже других у нас не буде.
Друзів ми можемо і інших знайти, а родина у нас одна, як не крути. Та в мене, на жаль, з, здавалося б, найріднішою людиною стосунки зараз дуже недобрі склалися, на жаль.
Нещодавно мені зателефонувала моя сестра. Олеся сказала, що приїде в Київ, у неї вільний час з’явився зараз.
Сестра моя відразу взялася заспокоювати мене, мовляв, що гостюватимуть вони у нас не довго, а всього лише 3-4 дні.
Олеся пояснила, що справ у них особливих у місті немає, просто хочуть погуляти з чоловіком та донькою, відволіктися від сумних думок.
Сестра моя живе з матір’ю чоловіка, своєю свекрухою, і ще давно зізналася якось мені, що вона з великою радістю з сім’єю приїжджає до мене, адже може від усього відпочити, мати гарний настрій і відвикнути від постійних докорів мами чоловіка та буденної родинної рутини.
Я ніколи не відмовляла своїй сестрі сестрі, гостинно їй приймала. Та останнім часом вона перестала рахуватися зі мною.
Олеся приїжджає, коли її заманеться, от просто ставить перед фактом і все, постійно з порожніми руками, навіть нашому синочкові не купить шоколадку, чи цукерку якусь.
За весь час, поки сестра з сім’єю у мене гостює, ніколи не купить продуктів, зате її чоловік постійно запитує мене, що я готуватиму їсти на сніданок, обід і вечерю.
І мені це дивно так, досі звикнути не може. Ще й попереджає мене, що курку він не любить, просить, щоб навіть не купувала, бо вона їм вдома набридла.
А якось Олеся сказала мені, що її донька не хоче спати на підлозі, а хоче на ліжку мого синочка, воно гарне і більше подобається їй, вона дівчинка і він має поступитися їй.
У нас однокімнатна квартира і готі, навіть на декілька днів, завдають нам непростих труднощів.
Тому я відмовила своїй сестрі цього разу, сказала, що вона з чоловіком та донькою можуть до нас приїхати, але ночувати будуть в готелі і оплачуватимуть його самі. Я дійсно втомилася ці дні бути для них обслугою, ще й готувати їм усім.
А Олеся образилася на мене, сказала, що й подумати не могла такого, що в неї є рідна сестра в Києві, а вона ночуватиме в готелі і витрачатиме купу грошей, коли в неї кожна гривня на рахунку зараз, адже часи дуже непрості.
Потім мені подзвонила наша мама, сказала, що в мене совісті немає зовсім, до мене сестра не так часто приїжджає, а я відмовляю їй в гостині. Каже, що в сестри набагато менша зарплата ніж в мене, то я могла б і сама запросити її в гості, але цього ніколи не роблю.
Але коли я ще маю її запрошувати, коли вони й так часто приїжджають без попередження і так втомлюють мене, що мені запрошувати їх самій вже точно не хочеться?
Чому я маю годувати її сім’ю, коли вона й хлібини ніколи не привезе з собою на стіл?
Фото ілюстративне.
