В свій час, щоб купити квартиру, мені прийшлося кілька років їздити на заробітки за кордон. Тоді нам дуже допомогла мама дружини, у нас якраз була маленька дитина, то ж без допомоги тещі нам було не справитись.
Зараз ми з дружиною живемо окремо, але про всяк випадок дали ключі від своєї квартири її батькам. Тепер вже й не раді, але забрати назад якось незручно, вийде, що не довіряємо. Але і терпіти далі це просто неможливо. Відносини з тещею завжди були нормальні, і ми самі винні, що так вирішили – дати їй ключі.
Коли віддавали ключі, не думали, що все так обернеться, стане не підстраховуванням і допомогою, а цілою проблемою. Теща взяла за звичку приїжджати до нас кожен день, переробляти все по-своєму, і кожен раз залишає записку, що нам потрібно зробити, що зробили не так. Може, вона це робить і з добрими намірами, але я тепер дуже незатишно почуваюся в своїй же квартирі.
Не розумію, навіщо перекладати речі в шафі, прати мою білизну (нехай навіть і в машині), але мені неприємно від цього. Вже не раз говорив дружині, щоб поговорила зі своєю матір’ю, але вона боїться її образити.
Одного разу, правда, натякнула, що не любить, коли за неї щось роблять (теща в той раз зняла прання, все перепрасувала і склала), але отримала у відповідь, що вона невдячна дочка, що багато наймають домробітниць, а вона все безкоштовно робить, ще й винна. Дружині довелося вибачатися.
Відносини відносинами, але я більше не можу таке терпіти. Нещодавно пішов раніше з роботи, погано себе почував, думав, полежу, посплю, і все пройде. Вдома застав тещу, яка вирішила спекти нам налисники. Хоча в моїй сім’ї ніхто їх не любить їсти.
Я так і сказав, але теща вже зробила тісто і ще годину гриміла на кухні посудом, забігаючи до мене, щоб запитати, як я себе почуваю. Я вже пошкодував, що приїхав додому раніше, потрібно було спочатку зателефонувати. Набридло в своєму будинку відчувати себе незатишно. Думаю, може, варто поговорити з тестем? А може він і сам радий, що її немає вдома, так як характер у неї далеко не цукор. Мене дратує спокій дружини з цього приводу.
Навіть ображається, коли говорю, що її мати заважає нам жити нормально, відразу говорить: «Ти забув, як мої батьки допомагали з маленькою донькою. Тоді не заважали?». Ну що тут скажеш, як можна порівнювати одне з іншим. Не знаю, що робити, вихід тут тільки один бачу – забрати ключі, а там хай ображаються чи ні, це їхня справа. Благо, квартира моя, я сам на неї заробив, і господар тут я.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
