Коли я залишилася сама, без чоловіка, мені дуже допомагала моя мама. Я навіть не знаю, як би я без неї обійшлася.
Чоловіка не стало, коли мій син ще лише в молодшу школу ходив. Я працювала на роботі, але моєї зарплати нам не вистачало. Тому я економила, але лише тільки на собі.
Сину я старалася дати все необхідне, в міру своїх можливостей.
Жили ми в двокімнатній квартирі, чоловік її від заводу в свій час отримав. Ми планували багато чого, але чоловіка дуже раптово не стало, тому мені довелося все тягнути самій.
Був випадок, коли один чоловік з роботи, теж вдівець, хотів зі мною зійтися, але я йому відмовила, вважала, що для сина так буде краще. Заміж вдруге я не виходила, навіть думати про це не хотіла.
Мені дуже допомагала моя мама, яка з села постійно продукти мені возила, сина до себе забирала, коли треба було.
Тарас мій виріс, університет закінчив, а потім влаштувався на роботу, справи у нас пішли краще. Я дуже тішилася тим, що у сина все так добре складається.
Потім Тарас вирішив одружуватися, я зраділа дуже, відразу запропонувала їм жити у мене. Але майбутня невістка захотіла жити окремо, тому син від мене з’їхав.
Вони одружилися, зняли квартиру і стали жити окремо.
Невістка, Тетяна, мені подобалася, вольова така, рішуча, вони з сином дуже підходили один одному і здавалися чудовою парою.
Але мене невістка чомусь відразу не злюбила. Син приходив завжди один, а вона ніколи не знаходила часу, щоб мене відвідати.
Мене це трохи зачіпало, але я вирішила не акцентувати на цьому увагу, подумала, що з часом їй це перейде.
Я вийшла на пенсію, але продовжувала працювати, щоб у сина нічого не просити, не хотіла бути для них тягарем.
Та потім я випадково з’ясувала, що в той час як я скромно сама все тягну, моя сваха активно користується допомогою дітей.
Одного разу я прийшла до них в гості, мала розмову до сина, і краєм вуха почула як невістка говорила з своєю мамою.
Виявляється, Тетяна дуже допомагає своїй матері, щомісяця сплачує їй комуналку, часто і одяг їй купує, і інші цінні подарунки дарує.
Я не заздрю, але мені стало трохи прикро, чому вони роблять таку різницю. Сваха теж ще працює і могла б сама себе поки утримувати. А брати гроші від дітей, які збирають собі на житло, як на мене – це просто некрасиво.
Я тоді промовчала, але трохи навіть образилася.
А тут нещодавно я дізналася, що діти свасі на день народження новий холодильник купили, бо в неї ювілей. А я в свій ювілей від них отримала набір тарілок. Ось так!
Нещодавно не стало моєї мами. В селі залишився будинок, який я планувала віддати синові. Але зараз, за таких обставин, я передумала.
Я оформляю спадщину від мами на себе, а далі буде видно. Може вийти так, що я буду допомагати дітям, а вони – свасі, надто вже невістка про свою маму піклується.
Я сумніваюся трохи, бо мені сина шкода, але напевно так буде краще.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
