До того, як я вийшла заміж, я завжди вважала себе життєрадісною позитивною людиною – я обожнювала свята і компанії, у мене було багато друзів. Свій день народження я щороку відзначала весело і у великому колі друзів. Та відколи я зустріла Артема, свого чоловіка, в моєму житті все змінилося. Артем був моєю повною протилежністю, завжди спокійний, я б сказала, навіть скритний.
Мама відразу попереджала мене, що він мені не підходить, надто вже ми різні. Але ми, все таки, одружилися, сама не знаю чому. Я думала, що після весілля зможу змінити чоловіка в кращу сторону, але вийшло так, що це він змінює мене – в гіршу.
Наші будні проходять дуже одноманітно і сіро. А свята, які я колись так любила, перетворилися для мене в повний жах, інакше мені це не назвати. Я любила день свого народження і будь-які інші свята – готувалася, накривала на стіл, робила все, що в моїх силах, щоб все проходило чудово. Але чоловік своїм поганим настроєм завжди все псував, він став дуже дратівливим, і йому наплювати на те, як я себе відчуваю поряд з ним.
Останні кілька років я як в тумані – свята, не розпочавшись, вже закінчуються. В день 8 березня Артем був невдоволеним весь день, у нього щось не клеїлось по роботі, і він зривався на мені. Про подарунок для мене, само собою, мова не йшла. Артем взагалі мені нічого не дарує. Та я і не вимагаю подарунків, але хоч на добре слово і гарний настрій з його сторони я заслужила?
Свій день народження, який був на початку квітня, я чекала з острахом. Думала, що цього разу вигадає мій чоловік, щоб зіпсувати мені настрій. Я вирішила покликати кількох друзів в кафе і скромно відсвяткувати. Артем ніяких добрих приємних слів не сказав мені в цей день, просто кричав на мене за те, що у нас немає грошей, а я хочу влаштувати бенкет.
Свято ми відмінили. Я ридала в туалеті, закривши обличчя руками. Потім Артем мені сказав, що на він вважає – на день народження треба сидіти вдома або піти відсвяткувати лише з ним.
Було і таке, що я сама хотіла просто полежати вдома, нікуди не виходити і провести день мого народження так, як я хочу. Артему цей варіант теж не підійшов, він кричав на мене, чого я лежу, замість того, щоб щось готувати на свято. Мені це вже настільки набридло, що я просто знесилена.
Нещодавно нас запросили до родичів на весілля. На суботу зранку я була записана в салон на зачіску, макіяж і манікюр. Але Артем і тут все зіпсував, він почав кричати, що йому нема в чому йти на люди. Замість салону, я була змушена кидатися з я з ним з одного магазину в інший, щоб знайти те, що йому сподобається. Це було справжнє пекло: то одне не подобалося, то інше, то я винна, що він не може знайти відповідний для себе костюм, то немає грошей і таке інше.
Костюм ми не купили, тому на весілля не пішли. Я не знаю, що і далі робити. Дійсно не знаю! Мама каже, щоб ми розлучалися, поки не пізно, бо такі чоловіки з віком стають все гіршими. Можливо, дійсно, варто розлучитися, адже ми зовсім різні люди.
Фото ілюстративне – Wdaj.ru.
