Ми вчора з чоловіком сперечалися весь вечір. Вся справа в проханні його мами. Я не знаю чи вчинила я правильно, але хіба можна просити у дітей те, чого вони й самі собі дозволити не можуть. Зараз дуже скрутний час, я залишилася без роботи, хоча завжди працювала. Зараз працює лише чоловік.
Відразу після весілля, у нас з чоловіком постало питання житла. У нього є половина трикімнатної квартири в якій живе його мама. Але він відразу сказав, що його мама проти розміну, а наполягати він не буде. Не хоче сперечатися з рідною людиною.
Я ні на чому не наполягала, адже це їхнє житло з мамою і вирішувати їм. Ми взяли кредит. Вирішили, що найближчим часом дітей у нас не буде, адже крім платежів за кредитом, треба ще й ремонт зробити в нашій квартирі. А ще, накопичити трохи грошей, адже витрати на дітей зараз дуже великі.
Допомоги ні в кого ми не просимо. Працювали і розплачувалися за все самі. Бачилися пізно вночі і на вхідних. У всьому собі відмовляємо. Продукти, якими харчуємося, нам привозять мої батьки зі своєї дачі.
Але весь цей час, що ми живемо разом періодично в нашому житті з’являється моя свекруха з проханням допомогти їй грошима. То їй грошей на ліки треба, то дороге обстеження пройти, то на комунальні послуги не вистачає, адже квартира велика і в зимовий період опалення дорого коштує, а сама вона оплачувати його не хоче. То ще щось. Чоловік зі словами “вона ж моя мати”, постійно дає їй грошей. Відмовити її не хоче.
А нещодавно нам знову подзвонила свекруха. На вихідних вона раптом вирішила приїхати до нас в гості. Я, звичайно, не дуже зраділа, але куди діватися? І ось приїжджає мама чоловіка.
– Діти! Не задумуйтеся з вибором подарунка для мене на день народження. Я вирішила, що мені потрібно. У мене подружка, на море їде, я теж хочу. Купіть і мені путівку!
Я просто навіть не знала, що їй сказати, моєму подиву не було меж, а чоловік відповів матері, що ми подумаємо. Чесно кажучи, я думала, що на цьому розмова закінчена. Але, не тут то було. Вчора чоловік підходить до мене і каже:
– Давай, і справді подаруємо моїй мамі путівку? Вона жодного разу в житті на морі не була. Вона все-таки моя мати, як можна їй відмовити?
– Добре, давай тоді і моїм батькам подаруємо? Чим вони гірше? До того ж, ми твоїй мамі регулярно допомагаємо. А мої батьки допомагають нам! Або давай забудемо про всі кредити і всі поїдемо на море.
Чоловікові моя відповідь зовсім не сподобалася, було видно, що він шкодує грошей моїм батькам. Але чому тоді я постійно маю мовчати, коли він віддає наші гроші мамі? Я не хочу більше мовчати, інакше це ніколи не закінчиться.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
