Ми з чоловіком родом з одного села, тому зналися ще з дитинства. Але симпатія між нами виникла значно пізніше.
Коли ми вирішили побратися, Миколі було 26 років, а мені 22. До того ми зустрічалися всього 3 місяці, і вирішили відразу одружуватися.
Це стало справжнім сюрпризом для наших батьків. В принципі, мої мама з татом сприйняли цю новину нормально, навіть з радістю.
А от свекруха навіть з Італії приїхала, щоб особисто нам в очі сказати, що весілля не буде, бо я їй не подобаюсь як невістка.
Мама Миколи вже давно була на заробітках в Італії, років 15 то точно.
За цей час вона чимало заробила, тому і будинок гарний збудувала, і нову огорожу поставила, і машину Миколі купила.
До мене в неї основна претензія полягала в тому, що – я не така багата як вони.
Мої батьки не були за кордоном, тому грошей у нас і справді було небагато.
Але я завжди вважала, що гроші до створення сім’ї не мають ніякого відношення.
Проте, моя майбутня свекруха, яка завдяки заробіткам, вирвалася з бідності, вважала інакше. За її мірками, я – не пара її синові.
Микола маму не послухав, ми одружилися. І тоді свекруха зареклася, що допомагати вона нам не буде.
То ж ми самі почали господарювати, особливо не сподіваючись на її гроші.
У мого чоловіка є ще старша сестра, так свекруха всі гроші їй відправляла. Але ми не заздрили, і нічого не вимагали, якщо мама так вирішила, то так і буде.
Минув час, ми у шлюбі вже 7 років, маємо двоє діток.
Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї.
Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде.
Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає.
Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене. Бо просто більше нікому.
І я сама сказала чоловікові, що поїду я. Він аж не повірив, бо після всього, що у нас було, не кожна невістка на таке б пішла.
Щоправда, у мене двоє маленьких дітей: син – 6 років, і донечка – 3 роки.
Але я поговорила зі своє мамою, пояснила їй ситуацію, і вона погодилася побути з дітьми, поки я доглядатиму свекруху.
Мама вже давно пробачила те, що сваха з нею не спілкувалася всі ці роки, вважаючи нас її не гідними. Вона сказала, що це правильний вчинок, щоб я їхала, адже головне в житті – не гроші, головне – людяність.
Свекруха і сама не сподівалася, що я приїду. Вона дуже зраділа, коли мене побачила. Пробачення у мене просила.
Але я їй сказала, що не пам’ятаю зла, головне, щоб вона зараз швидше одужала.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна