Ми з чоловіком родом з одного села, тому зналися ще з дитинства. Але симпатія між нами виникла значно пізніше.
Коли ми вирішили побратися, Миколі було 26 років, а мені 22. До того ми зустрічалися всього 3 місяці, і вирішили відразу одружуватися.
Це стало справжнім сюрпризом для наших батьків. В принципі, мої мама з татом сприйняли цю новину нормально, навіть з радістю.
А от свекруха навіть з Італії приїхала, щоб особисто нам в очі сказати, що весілля не буде, бо я їй не подобаюсь як невістка.
Мама Миколи вже давно була на заробітках в Італії, років 15 то точно.
За цей час вона чимало заробила, тому і будинок гарний збудувала, і нову огорожу поставила, і машину Миколі купила.
До мене в неї основна претензія полягала в тому, що – я не така багата як вони.
Мої батьки не були за кордоном, тому грошей у нас і справді було небагато.
Але я завжди вважала, що гроші до створення сім’ї не мають ніякого відношення.
Проте, моя майбутня свекруха, яка завдяки заробіткам, вирвалася з бідності, вважала інакше. За її мірками, я – не пара її синові.
Микола маму не послухав, ми одружилися. І тоді свекруха зареклася, що допомагати вона нам не буде.
То ж ми самі почали господарювати, особливо не сподіваючись на її гроші.
У мого чоловіка є ще старша сестра, так свекруха всі гроші їй відправляла. Але ми не заздрили, і нічого не вимагали, якщо мама так вирішила, то так і буде.
Минув час, ми у шлюбі вже 7 років, маємо двоє діток.
Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї.
Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде.
Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає.
Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене. Бо просто більше нікому.
І я сама сказала чоловікові, що поїду я. Він аж не повірив, бо після всього, що у нас було, не кожна невістка на таке б пішла.
Щоправда, у мене двоє маленьких дітей: син – 6 років, і донечка – 3 роки.
Але я поговорила зі своє мамою, пояснила їй ситуацію, і вона погодилася побути з дітьми, поки я доглядатиму свекруху.
Мама вже давно пробачила те, що сваха з нею не спілкувалася всі ці роки, вважаючи нас її не гідними. Вона сказала, що це правильний вчинок, щоб я їхала, адже головне в житті – не гроші, головне – людяність.
Свекруха і сама не сподівалася, що я приїду. Вона дуже зраділа, коли мене побачила. Пробачення у мене просила.
Але я їй сказала, що не пам’ятаю зла, головне, щоб вона зараз швидше одужала.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
