У мого чоловіка Євгена є рідна старша сестра. Між ними різниця у віці майже 10 років. Ми живемо в Одеській області в невеличкому селищі. А сестра Євгена, Мар’яна, живе з сім’єю в Одеській області.
Якось так склалося життя, що ми бачилися досить рідко, мало спілкувалися, адже таке життя зараз, у кожного свої турботи.
В нашому селищі живуть батьки Євгена, тому Мар’яна з сім’єю приїжджала завжди до нас. Ми знали, що вони купили земельну ділянку, будують великий будинок, набралися кредитів, а декілька років назад продали свою квартиру і невеличку дачу, тобто гроші в них є.
Є в них по шикарній машині, двоє дітей навчаються у хорошій школі, а в чоловіка дуже добрий бізнес, який приносить чималий дохід.
Чоловік з сестрою спілкувався рідко, а я взагалі про їх життя мало що знала.
Коли Мар’яна приїжджає до нас, то завжди привозить батькам гарний одяг, різні гостинці, багато продуктів, смачну консервацію і багато страв, які сама ж вдома готує.
Нам сестра чоловіка ніколи нічого не давала, а нашим трьом дітям лише цукерки привозила. Мар’яна досить привітна людина, завжди посміхається, але розповідає про своє життя дуже мало.
А нещодавно, Мар’яна запросила нас з чоловіком та дітьми до себе в гості.
Я такої розкоші ні в знайомих, ні в близьких людей не бачила. там така краса: дорогі меблі, шпалери, вся техніка, дороге все. Величезний будинок, шикарне подвір’я.
За столом її чоловік щиро розказував, що він гарно заробляє, вже купили дві квартири, які здають в оренду і з того мають при булок. Зараз вони надають свої квартири для переселенців, грошей за оренду зовсім не беруть, кажуть, що розуміють все, бо люди в скрутному становищі.
А ще багато грошей віддають в дитячий будинок, постійно купують туди дітям одяг, різні потрібні речі. Займаються благодійністю, можна сказати. Хоча раніше вони нам ніколи про це не говорили.
А наступного дня, вранці, ми стали збиратися додому. Мар’яна в себе нас гарно пригощала, все було смачне, залишилося дуже багато страв різних та напоїв, але вона нам навіть нічого з собою не дала. Просто пригостила дітей цукерками та й все.
Всю дорогу, що ми їхали додому, я була дуже здивована після всього. Сестра Євгена добре знає, що у нас скромне житло, живемо ми не багато, від зарплати до зарплати, а у нас троє дітей. Зараз я залишилася без роботи, в чоловіка менша зарплата в рази, ніж була раніше, у них на роботі теж проблеми свої. І ми – її родина.
Ми з чоловіком, звичайно, стараємося, але гарно заробляти у такі непрості часи нам не вдається. А Мар’яна дуже багата, за нашими мірками, наші діти її племінники і вона могла б нам чимось допомогти, але вона навіть уваги на нас не звертає.
Як можна піклуватися про чужих дітей, коли ось її племінники, діти її рідного брата, потребують підтримки? Нам зараз живеться дуже непросто. Невже їм так важко допомогти, коли мають таку можливість?
Фото ілюстративне.
