Все життя моя мама казала, що хто її обійде, тому і будинок дістанеться. А тепер, коли прийшла пора приймати рішення, моя мама різко змінила свою думку.
Мені 46 років, я заміжня, разом з чоловіком і двома майже дорослими дітьми живу в селі, разом з мамою.
Вона сама мене просила, щоб я нікуди не їхала, щоб біля неї була.
Мама моя постійно хворіла, у неї навіть група є. А батько нас кинув, коли ми з сестрою ще маленькими були.
Вона іноді так погано почувалася, що відро води в хату принести не могла, і тоді ми з сестрою по пів відерка носили з криниці самі. І вечерю часто самі готували, коли мамі зле було.
Софія, моя старша сестра, і вона першою закінчила школу. А потім відразу в місто подалася, в технікумі вчитися. Там і познайомилася з своїм майбутнім чоловіком.
Мама думала, що Софія приведе зятя додому, і в хаті нарешті господар з’явиться.
Та сестра нам прямо заявила, що в селі жити вона не хоче, і щоб ми на її допомогу не розраховували, бо у неї своє життя, яке вона не хоче присвятити на служіння хворій мамі.
Я бачила, як прикро тоді було мамі це чути, як вона тишком плакала. І тоді я собі пообіцяла, що не кину її нізащо.
Коли я вийшла заміж, мій чоловік теж мене і в місто кликав, і казав, щоб ми за кордон разом на заробітки їхали.
Та я розуміла, що маму одну я не лишу, просто не зможу. Тому всі ці роки ми так і прожили біля неї.
А нещодавно моя сестра до нас зачастила. Всі ці роки в селі її і видно не було, навіть на свята не приїжджала, а тут майже щовихідних приїздить.
В суботу я випадково почула їхню розмову з мамою. Сестра говорила, що їй тут теж частка належить, і щоб мама це врахувала, коли писатиме заповіт.
– Ви ж мене з дому з пустими руками відправили, так що тепер треба відновити справедливість, – сказала мамі Софія.
А мама лише схвально кивала головою, наче забула вже все, що було.
І що мені тепер робити? Віддати сестрі половину того, що ми з чоловіком пристарали?
Знаючи характер своєї сестри, я розумію, що від свого вона не відступиться.
Тому, як правильно вчинити в цій ситуації, я не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.