Ми з моєю рідною сестрою живемо в одному селі, але можемо місяцями не бачитися і не спілкуватися.

Анна – моя старша сестра. Вона першою вийшла заміж. Її чоловіком став син колишнього директора місцевого заводу, то ж сестра попала в дуже заможну родину.

На початках вона ще якось намагалася підтримувати зі мною стосунки, навіть взяла мене хресною мамою до своєї старшої доньки.

А потім наші статки стали настільки відрізнятися, що сестра стала мене соромитися – ні до мене не приходила, ні до себе не кликала.

Спочатку я на сестру ображалася, а потім змирилася. Не хоче спілкуватися, то й не треба.

Одного разу був випадок, що я не встигла на автобус, і йшла з важкими сумками додому, а сестра моя з чоловіком на своїх новеньких Жигулях повз мене проїхали і не зупинилися.

Я тоді аж плакала, так мені було образливо. Невже важко було зупинитися і підвезти рідну сестру? Як так взагалі можна?

А нещодавно взагалі сталося таке, що мені в голові не вкладається.

Мені сусідка розповіла, що моя сестра свою старшу доньку заміж видала.

Весілля вони не робили, вирішили, що зараз молоді просто розпишуться і візьмуть шлюб в церкві. А потім вони в тісному сімейному колі посидять вдома.

Я коли про це почула, мене наче хто відром холодної води облив.

Я все розумію, ну на свята сестра не хотіла мене бачити, нехай. Але на весілля доньки? Це ж раз в житті. До того ж, я хресна мама.

Образилася я не на жарт. Вирішила, що піду і привітаю похресницю і без запрошення.

Поставила я в конверт 2 тисячі гривень, бо більше не мала, і пішла я до сестри додому.

Вона була дещо здивована, коли мене побачила. Я пояснила, чого прийшла.

Сестра сказала, що доньки зараз вдома немає. Вона взяла від мене конверт, сказала, що передасть доньці. Подякувала, і на тому все. Навіть в хату не запросила, чаєм не пригостила.

Я думаю, що це була моя остання спроба налагодити стосунки з сестрою. Якась вона занадто зарозуміла. І найгірше, що мінятися вона не збирається.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.